промигнути
ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно). — Недок.: пробіга́ти, ша́стати, ша́статися, шмига́ти, прослиза́ти. Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо (Марко Вовчок); Божевільна з жаху череда ринула повз утікачів і промчала, як лавина (З. Тулуб); Зігнуті, в чорних свитках постаті промайнули біля засніженого тину (М. Стельмах); Попід ногами в зміїстих скакунів раз по раз шастали сайгаки чи лисиці (О. Ільченко); В той час, як Дарка хотіла прошмигнути повз неї до хати, вона вхопила дівча за руку (Леся Українка); Раптом з городу з-за хати вибігла постать із сутіні й шмигнула повз вікна (А. Головко).
Значення в інших словниках
- промигнути — промигну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- промигнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Те саме, що промайнути 2), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- промигнути — ПРОМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. Те саме, що промайну́ти 2, 3, 4. Промигнув, щось белькочучи, якийсь дядько, а ми все стрибали на розпластаних конях униз (П. Словник української мови у 20 томах
- промигнути — ПРОМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех і неперех. Те саме, що промайну́ти 2, 3, 4. Промигнув, щось белькочучи, якийсь дядько, а ми все стрибали на розпластаних конях униз (Панч, II, 1956, 63); Хата тісна; треба нову ставити, — промигнуло в думці (Мирний... Словник української мови в 11 томах
- промигнути — Промигну́ти, -ну́, -не́ш гл. Промелькнуть. І промигнула вона в його по душі, як холодний вітер. МВ. (О. 1862, І. 77). Словник української мови Грінченка