пропороти

ПРОТИНА́ТИ (розтинаючи гострим предметом, кулею тощо, робити в чомусь отвір, крізну рану), ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ), ПРОЙМА́ТИ, ПРОПО́РЮВАТИ. — Док.: протну́ти (протя́ти), прониза́ти, прорі́зати, пройня́ти, пропоро́ти. Віддай же Іуду на правий наш суд, На нашу козачу розправу: .. Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Добула (Рогніда) ніж і протяла на руках Свена ремені, щоб він міг ворухнутися і повзати (Юліан Опільський); І знов картина. Стріляються. Щось гостре, гаряче пронизує його тіло в тому місці, де сидить образа, аж йому легше стає од того — і він труп, і він герой! (М. Коцюбинський); У дні війни, у дні боїв минулі, — У незабутній, у тривожний час, — знамено те не раз прошили кулі, Осколки мін прорізали не раз (В. Бичко); Одіссей його ранив — Списа блискучого вістрям лопатку пройняв йому наскрізь (переклад Бориса Тена); — Виявляється, це не рана, а так, щось дуже схоже на рекламу. Обшивку трохи пропороло, а кості навіть не торкнулось (В. Собко). — Пор. 1. проко́лювати.