прорости

ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал.; НАКЛЬОВУВАТИСЯ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ (про насіння, бруньки — починати проростати); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОНИКА́ТИ куди (про коріння — проростати на певну глибину). — Док.: прорости́, порости́, накі́льчитися, пусти́тися, назу́битися, наклю́нутися, пробуди́тися, прониза́ти, прони́кнути (прони́кти). Найпершая травинка, що на гробі весною проросте, — найпершим дзвоном прокаже радісно назустріч ранку: Беатріче! (Т. Осьмачка); Всі вулиці у Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (І. Нечуй-Левицький); Вже жито почало пароститися (Словник Б. Грінченка); Кидав (Мирон) жито в ріллю, як у пухку постіль, воно кільчилося, виростало вруном (Б. Харчук); Буває так, що насіння накільчиться раніше строку висіву (з журналу); З липового зруба молоді паросточки пустились, вигналась високо береза (Марко Вовчок); В пухкій чорноземній ріллі ключилось зерно, засіяне ще вчора; і творилось одвічне чудо — незбагненне таїнство проростання хліба (І. Цюпа); З тої пісні випливали на рушник червоні півні й чорні китички, розцвітали гарячі ружі, зубилися ніжні листки (з журналу); На екрані сходу Назубилось гілля (В. Мисик); Листя на деревах ще тільки наклюнулось, але воно вже зеленіло (О. Гуреїв); Пробуджується літеплом насіння (М. Бажан); Своїм довгим корінням одні рослини пронизують бархан, інші утворюють густу сітку на його поверхні (з підручника); Основне коріння плодових дерев проникає в ґрунт на глибину до двох і більше метрів (з журналу). — Пор. 1. пробива́тися.

СХО́ДИТИ (про рослини — давати сходи), ПРОРОСТА́ТИ, ВИТИКА́ТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПРОДЗЬО́БУВАТИСЯ. — Док.: зійти́, прорости́, ви́ткнутися, проби́тися, проклю́нутися, продзьо́ба́тися. В полонинах трави ярі сходять (Леся Українка); Осінь тепла. Коли б посіяти жито, ще б встигло зійти і закущитися (С. Чорнобривець); Дід.. просить на землю тихого дощу і парного тепла, від якого найкраще проростає насіння (М. Стельмах); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (О. Довженко); Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (П. Панч); Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (І. Франко).