просувати

ВИСУВА́ТИ (сунучи, тягнучи, переміщати що-небудь із середини назовні), ВИСО́ВУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ (сунучи, переміщати наперед). — Док.: ви́сунути, ви́тягти, ви́тягнути, просу́нути. Кладучи листи, Сергій більше ніж звичайно висунув шухляду (Г. Епік); Я висовую горщик із печі (І. Нечуй-Левицький); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Корчной просунув уперед центрального пішака (з газети). — Пор. 1. виставля́ти.

ВИСУВА́ТИ (пропонувати чиюсь кандидатуру для виконання певного завдання, на вищу посаду тощо), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИДІЛЯ́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ. — Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́ділити, просу́нути. — Дядько Михей збирається висувати тебе на голову колгоспу (М. Зарудний); Я виставляю кандидатуру товариша Петра Гунді (Ю. Яновський); Депутацію виділяти, одначе, не довелось (О. Гончар).

ПРОСО́ВУВАТИ (ПРОСУВА́ТИ) (у якийсь отвір, крізь що-небудь), ПРОПУСКА́ТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ розм.; ПРОШТО́ВХУВАТИ (різким рухом); ПРОТИ́СКУВАТИ (ПРОТИСКА́ТИ), ПРОПИХА́ТИ (тиснучи, із зусиллям). — Док.: просу́нути, пропусти́ти, простроми́ти, проштовхну́ти (проштовха́ти), проти́снути (проти́скати), пропхну́ти (пропха́ти). Павло просовує крізь риштування руку (М. Кропивницький); Брав (Юріштан) чоловіка і кріпко зв'язував йому руки спереду, а ззаду, в лікті, просував линву (Г. Хоткевич); Учителька взяла якусь срібну кульку з полиці і пропустила її в кільце (О. Іваненко); — Через наші двері розбишака не простромив би ножа, — обізвалась Настя сміливим голосом (І. Нечуй-Левицький); Теслі не збивають рук, гемблюючи рубанками дошки. Вони швидко проштовхують їх через зубату пащеку машини (Ю. Мушкетик); Тіснота така, що й києм не протиснеш (М. Номис); Поспішно розмотала (Марія) з себе довгий пояс, пропхнула краєчок в щілину між дошками (І. Цюпа). — Пор. 1. протяга́ти.

УЛАШТУВА́ТИ (ВЛАШТУВА́ТИ) (допомогти стати на роботу, вступити до навчального закладу і т. ін.), ПРИСТРО́ЇТИ розм., ПРИЛАШТУВА́ТИ розм., ПРИМІСТИ́ТИ розм., ПРОСУ́НУТИ розм., ПРИДІЛИ́ТИ розм.; ПІДСУ́НУТИ розм. (з певною прихованою метою). — Недок.: улашто́вувати (влашто́вувати), пристро́ювати, прилашто́вувати, приміщати (примі́щувати), просува́ти, приділя́ти, підсува́ти (підсо́вувати). — Їхній завод евакуюється.. Я пообіцяв улаштувати тебе на машину (Ю. Збанацький); Обличчя матінки говорило: "Ляжу трупом, але доньку влаштую (в університет)" (Григорій Тютюнник); — Я її й до професора в Києві водила, хотіла артисткою зробить, і в сільраду секретарем пристроїла (В. Кучер); Тепер, коли прилаштували його нарешті в той правопорушницький інтернат, мати місця собі не знаходить (О. Гончар); Ремесло, до котрого їх думав примістити кагал — шевство, — зовсім не сподобалось їм (І. Франко); (Христя:) А де ж наша Сохвія? Чи ти приділив її куди? (М. Кропивницький); Були вже навіть спроби.. підсунути німцям у поліцію.. когось з своїх (В. Козаченко).