протанути
ВІДТАВА́ТИ (ставати незамерзлим), РОЗМЕРЗА́ТИСЯ, РОЗМОРО́ЖУВАТИСЯ, ВІДМЕРЗА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на якусь глибину); ОБТАВА́ТИ (під дією тепла звільнятися з країв від льоду, снігу). — Док.: відта́нути, розме́рзнутися, розме́рзтися, розморо́зитися, відме́рзнути, відме́рзти, прота́нути, обта́нути. За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Під першим громом розмерзається земля! (М. Стельмах); Морожена риба краще розморожується в підсоленій воді; Під чобітьми протане сніг — знов шуміть голубій весні (М. Рудь); Дорога пішла поміж чагарником, придавлена до землі важкими брилами мерзлого снігу, що обтавали по краях (Григорій Тютюнник).
ТА́НУТИ (про сніг, лід тощо — перетворюватися на воду внаслідок дії тепла), РОЗТАВА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на певну глибину). — Док.: розта́нути, розта́ти, прота́нути. Лежить в полях блакитний сніг І непомітно тане (М. Рильський); Тричі крига замерзала, Тричі розтавала (Т. Шевченко); Під чобітьми протане сніг — Знов шуміть голубій весні (М. Рудь).
Значення в інших словниках
- протанути — прота́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- протанути — див. протавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- протанути — ПРОТА́НУТИ див. протава́ти. Словник української мови у 20 томах
- протанути — Протава́ти, -таю, -єш сов. в. протанути, -ну, -неш, гл. Протаивать, протаять. То там, то тут протає. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка