1. Словник синонімів української мови

прочиняти

ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). — Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ'яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прочиняти — прочиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прочиняти — -яю, -яєш, недок., прочинити, -чиню, -чиниш, док., перех. 1》 Відчиняти трохи, не зовсім. 2》 розм. Те саме, що розчиняти I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прочиняти — ПРОЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., що. 1. Відчиняти трохи, не зовсім. Стара їмость [попадя] входила пару разів, тихо, тихесенько прочиняючи двері (Г. Хоткевич); Круть несміливо прочиняє двері, заглядає. Словник української мови у 20 томах
  4. прочиняти — Прочиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. прочинити, -ню́, -ниш, гл. Пріотворять, пріотворить. Прочиняй, паночку, ворота, — несем тобі вінка із злота. Чуб. III. 246. Крамаре, крамарочку, прочини комірочку. Мет. 189. Словник української мови Грінченка