проштрафитися

ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм., ПРОСТУПИ́ТИСЯ заст., ПЕРЕСТУПИ́ТИ заст. Як оце який запорожець провиниться, то Палій і дає йому свою шаблю нести, так той, бідний, аж стогне — не підніме нести (Д. Мордовець); Капітан не воскресне ніколи. Це Карналь знав твердо. І карався так, ніби завинив у його смерті (П. Загребельний); (Настя:) Може, вже й на світі його нема? Чим я не догодила йому, у чім провинила? (М. Кропивницький); Він подивився на Барона таким поглядом, ніби чим звинився (О. Досвітній); Уже з'явився і наказ, Де Мах старавсь перелічити, У чім прошпетився студент (С. Воскрекасенко); — Ми прогрішилися, Марійко! ..Нам було прийняти сиротя Михайлове (О. Кобилянська); В останній час оцей я вас прошу .. Чим прогрішив, — простіть мені той гріх! (Б. Грінченко); (Орися:) То я маю весь вік покутувати за те, що ви.. нагрішили? (І. Франко); — Проштрафився, то й спокутуй (О. Гончар); Позирнула (Тася) якимось розбійницьким оком і почервоніла-почервоніла, мов у чомусь прошкодилась (С. Васильченко); Юнона в первий раз смирилась, Без крику к Зевсу річ вела: "Прости, паноче! проступилась, Я, далебі, дурна була" (І. Котляревський); — Боже! чи я тебе не молила? чи я перед тобою переступила?.. (Панас Мирний).