проїздка

ПРОГУ́ЛЯНКА (ходіння або катання для відпочинку, розваги), ГУЛЯ́ННЯ, ПРОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛЯНКА розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПРОХІ́ДКА (ПРОХО́ДКА) розм., ПРОГУ́ЛЬКА заст., ПРОМА́ШКА заст., жарт., ПРОМЕНА́Д заст., жарт., ПРОХІ́Д діал., СПАЦІР (СПАЦЕ́РА) діал.; ПРОЇ́ЗДКА заст. (звичайно на конях); ПІКНІ́К, ВИ́ЛАЗКА розм. (розважальна прогулянка компанією на лоні природи, звичайно із закускою); МОЦІО́Н (на повітрі для відпочинку, лікування). У неділю було призначено прогулянку на лижах (О. Донченко); — Поведемо їх гуляти над море. Посадимо вкупці в човен та повеземо на море на прогуляння (І. Нечуй-Левицький); Петрусь за шапку да й гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу; співаємо собі, пустуємо (Марко Вовчок); Добра частина людей з міста зіходилася вечорами на прохідку в той садок (Б. Грінченко); Одпочивши по обіді, монопольщик узяв палицю й пішов на проходку (С. Васильченко); Ніколи не виходила вона з дому так часто й не барилась так довго по прогульках (О. Кобилянська); — Але оце ми зробили добру промашку по Києві! Я виголодавсь, не знаю й як! (І. Нечуй-Левицький); Почали з'являтись дозвільні люди на променаді (Олена Пчілка); Надворі йде дощ, в інтервалах межи дощем ми ходимо на прохід (Леся Українка); — Приходить неділя.., всі (вояки) йдуть на спацір (Лесь Мартович); Да що ж вона, пане брате, під явором робить? Ой з тим розлучником на спацеру ходить (пісня); Комітет, зложений з кращих членів нашого товариства, уряджує прощальну проїздку саньми в честь Дори (О. Кобилянська); Наукова станція була влаштувала на острові свій пікнік на День Перемоги (О. Гончар); Ходіть цілий день по чистому повітрю, майте моціон (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проїздка — прої́здка 1 іменник жіночого роду прогулянка рідко прої́здка 2 іменник жіночого роду проїжджання Орфографічний словник української мови
  2. проїздка — I -и, ж., заст. Прогулянка (звичайно верхи на коні). II -и, ж. Дія за знач. проїздити, проїжджати, проїжджувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проїздка — ПРОЇ́ЗДКА¹, и, ж., заст. Прогулянка (звичайно верхи на коні). – Я люблю прудку проїздку, так щоб коні летіли, як птиці, щоб аж дух забивало, – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький); Була [Маня] хора, цілий тиждень пролежала. Словник української мови у 20 томах
  4. проїздка — ПРОЇ́ЗДКА¹, и, ж., заст. Прогулянка (звичайно верхи на коні). — Я люблю прудку проїздку, так щоб коні летіли, як птиці, щоб аж дух забивало, — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 105); Була [Маня] хора, цілий тиждень пролежала. Словник української мови в 11 томах