пухлий

НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм.; ПУ́ХЛИЙ, НАДУ́ТИЙ, ЗДУ́ТИЙ (про кровоносні судини — звичайно від напруження). Щоки обвислі, ..а під сірими, виразними та гострими очима набряклі "мішки" (В. Козаченко); Її стрункі дівочі ноги.. стоять поруч з Варчиними бугрувато-важкими, в темних вузлах набухлих вен (О. Гончар); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб); Набрала (Ганка) снігу, розтерла руки, сині, набубнявілі шрами (Б. Харчук); Я дивлюсь на їх обвітрені обличчя, на різні зморшки і здуті вени на руках (О. Довженко). — Пор. опу́хлий.

ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). А онде під тином Опухла дитина — голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне (Т. Шевченко); Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла (Панас Мирний); У царині нагледів Чіпка низенького.. чоловіка, з круглим запухлим лицем (Панас Мирний); Світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Яновська); В ту ніч пішов старий Гайдук у дорогу босоніж: не міг взути чоботи на розпухлі ноги (А. Дімаров); Напухлі ноги від довгого ходіння; Його жовтуваті очі заіскрились, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (В. Земляк); Шкіра на його брезклому обличчі обвисла (Є. Гуцало); Петру.. побачив серед майдану кілька автомобілів. З першого вийшов одутлий чоловік (М. Чабанівський); Ледве, ледве Переносить (цар) ноги, Та одутий, аж посинів (Т. Шевченко); Дрібні сльози розплилися по її набрезклому лицю (Марко Черемшина); Тут його оглянув черговий лікпом чи, може, й санітар, якийсь обрезклий, злий (Ю. Збанацький); Показував (Сенько) пальцем на Гринькове підпухле лице (Лесь Мартович); Недобра посмішка викривила її припухлі губи (С. Журахович). — Пор. 1. набря́клий.

ПУХКИ́Й (перев. про вироби з тіста — м'який і легкий), ПИ́ШНИЙ, ПУ́ХЛИЙ рідше, ПУХНА́СТИЙ рідше, ПУХНА́ТИЙ рідше. Мати кладе на стіл пухкі паляниці й пиріжки (С. Васильченко); Пишний коровай; Тягне (чорт) із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (О. Стороженко); Василина сіла поруч сина і розв'язала вузлик з пухнастими й запашними пиріжками (І. Волошин); Гарні пироги вдалися, пухнаті (Словник Б. Грінченка).

ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм., НАТО́ПТУВАТИЙ (НАТО́ПТУВАНИЙ) розм., ТЛУ́СТИЙ розм., М'ЯСИ́СТИЙ розм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙ розм., СПРА́ВНИЙ розм., ОПО́ЛИСТИЙ діал.; ПОВНЯ́ВИЙ розм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ (УГОДО́ВАНИЙ) розм., ВІДГОДО́ВАНИЙ розм., РОЗГОДО́ВАНИЙ розм., ВИ́ПАСЕНИЙ розм., РОЗДОБРІ́ЛИЙ розм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙ діал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙ розм., ПУЗА́ТИЙ розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ розм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ (ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ) розм., ТРЕМБУХА́ТИЙ діал., ТЕЛЬБА́ТИЙ діал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙ розм., ДІЖКУВА́ТИЙ розм., БАРИЛКУВА́ТИЙ розм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙ розм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п'яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне — як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка (Пазя) так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); (Тіпка:) Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з'явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); — З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). — Пор. креме́зний.