1. Словник синонімів української мови

півголосний

ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Головко); — Що він каже, тітко Оришко? — почувся слабкий привітний голос з-за бабусі (Панас Мирний); Галас на березі покривав його слабий, пискливий голос... (М. Коцюбинський); Постріл відбився неголосною луною (М. Трублаїні); І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Леся Українка); В хаті чути приглушений плач (І. Волошин); — Добрий вечір, — сказав (Олесь) зворушеним, півголосним звуком (О. Кобилянська). — Пор. 1. беззву́чний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. півголосний — півголосни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. півголосний — -а, -е. 1》 Тихий, не дуже голосний. 2》 у знач. ім., лінгв., півголосний, -ного, ч. Голосний звук, що входить до складу дифтонга і не утворює складу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. півголосний — ПІВГОЛОСНИ́Й, а́, е́. 1. Тихий, не дуже голосний. – Добрий вечір, – сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки (О. Кобилянська). 2. у знач. ім. півголосни́й, но́го, ч., лінгв. Голосний, що входить до складу дифтонга і не утворює складу. Словник української мови у 20 томах
  4. півголосний — ПІВГОЛОСНИ́Й, а́, е́. 1. Тихий, не дуже голосний. — Добрий вечір, — сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки (Коб., III, 1956, 193). 2. у знач. ім., лінгв., півголосни́й, но́го, ч. Голосний, що входить до складу дифтонга і не утворює складу. Словник української мови в 11 томах