підвести

БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); — Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. споруди́ти.

ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). — Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони (конвоїри) вели його (полоненого) мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); — Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). — Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.

ПІДВО́ДИТИ (допомагати встати комусь або примушувати зробити це); ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ). — Док.: підвести́, звести́ (ізвести́), підня́ти (підійня́ти). Увіходять рабині, беруть її попід руки, підводять (Леся Українка); Огоньков біжить за ними, скрикує: "Ой!" — і падає, Чумаченко зводить його (Григорій Тютюнник); — Та годі ж, годі, угамуйся! — казала їй Явдоха і підняла її з долу та й посадила на лавці (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм.; ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ), ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ), ПІДВА́ЖУВАТИ (застосовуючи силу); ЗАВДАВА́ТИ розм. (тягар, ношу на плечі, спину); ВИВА́ЖУВАТИ (ВИВАЖА́ТИ) розм. (за допомогою важеля, підойми). — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́, підтягну́ти (підтягти́), ви́тягнути (ви́тягти), підва́жити, завда́ти, ви́важити. Думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи (В. Підмогильний); Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Звелася длань Господня і кетяг піднесла, де зорі Великодні — ні ліку, ні числа (В. Стус); З останньої сили Марія підвела хрест, поставила його вертикально (В. Яворівський); Маршалківська сторожа повільно зводила міст (З. Тулуб); Там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж (М. Коцюбинський); Скільки-то разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається (Марко Вовчок); Шаблю на друга зніс побратим (А. Малишко); Опришка підтягають зашморгом на кільканадцять цалів понад землю (Лесь Мартович); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян); Вночі вони підважили камінь, і Дорофтей спустився в пивницю (казка); Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі (М. Стельмах).

ПІДНІМА́ТИ (про очі, голову, руки тощо — переміщаючи із звичайного або нижчого положення, спрямовувати догори), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм. — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́. Лукерка не піднімала на парубка очей (Григорій Тютюнник); Кінь спинається дрижачою ногою з брудного кювета і важко підіймає свою лебедину шию (О. Гончар); Досить трохи вище піднести голову, щоб побачити вільний простір і вищі цінності (Є. Сверстюк); Хтось сів за моїм столиком, але я не підвів голови (Є. Гуцало); Парубки обсіли кружалом її хату; інші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (Марко Вовчок); Достав запорожець із-за халяви ножаку і показує Сомкові. Той ізвів до неба очі, охрестивсь (П. Куліш); Він щось говорив до юрби. Здіймав руки до неба, простягав до людей (М. Коцюбинський); Поволі випростував (Дем'ян) зігнутий перед князем стан, знімав догори голову (І. Ле); До сонця морду зносить (пес) (І. Франко).

ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм., НАШПИГО́ВУВАТИ розм., ІНСПІРУВА́ТИ розм., ОБУ́РЮВАТИ заст., НАУЩА́ТИ заст., НАШТИ́РУВАТИ діал,; ЦЬКУВА́ТИ розм., НАЦЬКО́ВУВАТИ розм., ПІДЦЬКО́ВУВАТИ розм., НАСТРО́ЮВАТИ розм., ПІДСТРО́ЮВАТИ розм., НАПУСКА́ТИ розм., ПІДСТРУ́НЧУВАТИ розм., НАСТРУ́НЧУВАТИ розм., НАСТРЕ́НЧУВАТИ розм. (проти когось — викликаючи вороже ставлення до нього); БУНТУВА́ТИ, ВОРОХО́БИТИ розм. (підбурювати до бунту). — Док.: підбу́рити, збу́рити, підби́ти, підвести́, спровокува́ти, напра́вити, підгвинти́ти, піддрочи́ти, надрочи́ти, під'юдити, нашпигува́ти, інспірува́ти, обу́рити, наусти́ти, нашти́рити, нацькува́ти, підцькува́ти, настро́їти, підстро́їти, напусти́ти, підстру́нчити, настру́нчити, настре́нчити, збунтува́ти, підбунтува́ти, зворохо́бити. Лук'ян давно вже збирався донести приставові на Гарасима Тарасюка.., що веде між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); — Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твій збурив публіку, розмежував (Вас. Шевчук); — Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш підписувати акта (М. Стельмах); "Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки?.. А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив.." (М. Коцюбинський); Гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (О. Довженко); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (К. Гордієнко); — А в неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб'є, а мачуха ще його й піддрочує... (Б. Грінченко); А баби все під'юджують, все наштирують: "Ото нам батьки! Ото нам парубки красні!" (М. Коцюбинський); Почала (Палазя) турляти мене в поле. Чи то баби її нашпигували у полі,.. але життя мені не стало коло неї (В. Кучер); Скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Панас Мирний); Вельможі царство збунтовали, Против царя всіх наущали (І. Котляревський); Ділилися (селяни) на партії, при чім головачі щедро поїли кождий своїх сторонників і цькували їх битися одні з другими (І. Франко); Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на.. переселенські хутори (А. Хорунжий); (Лукія:) Була я у волості, ..доступила аж до самісінького старшини. А все це ти, небого, підцькувала мене (М. Кропивницький); Одного за одним він пробував настроїти проти двора (І. Франко); (Яворський:) Або я нічого не розумію, або ваших "добряків" хтось підстроїв (І. Кочерга); — Неодмінно дружину на нього напусти (І. Сочивець); — Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося (Панас Мирний); — Ви їй не дуже вірте, — раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі. — Вона й сина наструнчила (Ю. Мушкетик); — Все Васюту настренчує (Зінько), щоб із тебе на вулиці знущався (Б. Грінченко); Заколот несамовитий постане і чернь ворохобить (переклад М. Зерова). — Пор. 1. баламу́тити, підмовля́ти, спонука́ти.

ПІДВЕСТИ́ (не виконати чогось потрібного, необхідного тощо, шкодячи комусь, чомусь), ПІДКАЧА́ТИ розм.; ОБДУРИ́ТИ, ОБМАНУ́ТИ (ОБМАНИ́ТИ) розм. (не виправдати чиїхось сподівань); ЗАРІ́ЗАТИ розм. (поставити в скрутне становище). — Недок.: підво́дити, обду́рювати, обма́нювати, рі́зати. Хлопці надійні, не зрадять і не підведуть ні в чому (А. Шиян); (Лотоцький:) А, сьогоднішні переможці! Ну, вітаю. Не підкачали (І. Микитенко); Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний); Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? (М. Рильський); — Ви мене зарізати хочете! Призначено зняти сьогодні двадцять кадрів, а ви ще й не починали? (Ю. Яновський).

ПІДРАХО́ВУВАТИ (рахуючи, визначати кількість чогось, підводити якісь підсумки підрахунку), ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ), ОБРАХО́ВУВАТИ, ОБЛІ́ЧУВАТИ, ВИРАХО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ПРИКИДА́ТИ (перев. приблизно); ПІДСУМО́ВУВАТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПІДБИВА́ТИ, РОЗЧИСЛЯ́ТИ розм. (перев. із сл. підсумок, рахунок, баланс — підраховувати загальну суму). — Док.: підрахува́ти, обчи́слити, обрахува́ти, облічи́ти, ви́рахувати, ви́лічити, полічи́ти, прики́нути, підсумува́ти, підвести́, підби́ти, розчи́слити. Рівними кроками, напівголоса підраховуючи, пройшов (Кобзар) уздовж і впоперек низину, що прилягала до городів (С. Журахович); І знову Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій, утворюваних машинами (П. Автомонов); По батькові мала (Клавда) кров Річинських, а та наказувала громадити, обчисляти, помножувати (Ірина Вільде); Він.. обраховує цю силу, щоб інші люди, його товариші, примусили її працювати в машинах, горіти в електричних лампах (М. Трублаїні); Ти не здивуєш, згадавши, що кількості первісних тілець Не облічити (переклад М. Зерова); Вираховує верхівець, скільки часу йому треба їхати (О. Донченко); Вилічував (Павло) усе до копійки, кому скільки належить внести до складчини (В. Кучер); Довго прикидає (Григір) в умі, скільки-то воно буде коштувати отой ліс на конюшню (Григорій Тютюнник); Часто після заводського гудка вся бригада збиралася у червоному кутку, щоб коротенько підсумувати зроблене за день (П. Кочура); Завершився особливо напружений у житті університету час: приймальна комісія підвела підсумки (Ю. Мартич); — У твоїх вікнах, на службі, ще світилося. — Баланс підбивали (В. Кучер); Я ж тії гроші розумом розчислю (Словник Б. Грінченка).

СПРЯМО́ВУВАТИ що (надавати якогось напряму чиїйсь діяльності, дії, розмові тощо), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше, ОРІЄНТУВА́ТИ у чому; ПОВЕРТА́ТИ, НАВЕРТА́ТИ розм. (до чого, на що — надавати іншого спрямування); ХИЛИ́ТИ розм., ГНУ́ТИ розм., ВЕРНУ́ТИ розм. (на що, до чого — зводити розмову до чого-небудь); ПІДВО́ДИТИ до чого (спрямовувати, наближати розмову до бажаного результату). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, напрями́ти, зорієнтува́ти, поверну́ти, наверну́ти, схили́ти, підвести. Спрямовувати діяльність громадських організацій; Спрямовувати зовнішню політику держави; (Наталя:) Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? Чи це ви самі... ну, як би сказати... скеровуєте хід подій? (І. Микитенко); Слова замполіта скерували думки Хаєцького в зовсім несподіване річище (О. Гончар); Мені хочеться встати й двома-трьома словами направити роботу читачів (С. Васильченко); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович); Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично (І. Ле); (Шостак:) А! Так ти он куди хилиш! Ти намовляєш мене... (Я. Мамонтов); — Вам і справді не подобається ваше комфортабельне гніздечко? — допитувався Роман. — Ти до чого гнеш? — уже й Христолобенко відчув щось недобре (Є. Гуцало); Як виходила, то дядина стала така добра та тиха — і те мені радить, і друге. І все верне на те, щоб я зосталася (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: "Моя молода ще на припічку кашу їсть!" (А. Головко).

ФАРБУВАТИ (покривати чи просочувати фарбою); МАЛЮВА́ТИ рідше, ФА́БРИТИ заст.; ОФАРБО́ВУВАТИ рідше, ОФА́РБЛЮВАТИ рідше (якийсь предмет); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ (старанно); НАФАРБО́ВУВАТИ (густо, інтенсивно); НАМА́ЗУВАТИ розм. (перев. косметичними засобами); НАФА́БРЮВАТИ (перев. вуса, бороду); ПРОФАРБОВУВАТИ (повністю, наскрізь); ЗАФАРБО́ВУВАТИ, ЗАФА́РБЛЮВАТИ рідше (перев. по старій фарбі); ПІДФАРБО́ВУВАТИ, ПІДМАЛЬО́ВУВАТИ (трохи або підновлюючи забарвлення); ПІДВО́ДИТИ (перев. призьбу, припічок); ПІДМА́ЗУВАТИ розм. (косметичними засобами, звичайно невміло). — Док.: пофарбува́ти, помалюва́ти, пофа́брити, офарбува́ти, офа́рбити, ви́малювати, нафарбува́ти, нама́зати, нафа́брити, профарбува́ти, зафарбува́ти, зафа́рбити, підфарбува́ти, підмалюва́ти, підвести́, підма́зати. (Прісцілла:) Се дівчина, що в нас нитки фарбує (Леся Українка); Він малює спід барки на синє, яким буває море в полудні (М. Коцюбинський); Генерал Букалов сидить перед дзеркалом і.. фабрить вуса (Я. Мамонтов); Гаряча кров офарбила цвіти (В. Сосюра); Тарас під самісінькою банею вимальовує якийсь візерунок (О. Іваненко); — Ви подивіться на нашу татарку: нігті нафарбувала (М. Коцюбинський); — Обголив я вуса й бороду, намазав щоки рум'янцями (І. Нечуй-Левицький); Згадав він чомусь робітфак, нашу студентську юність в парусинових черевиках. О, як ми їх нафабрювали зубним порошком! (О. Гончар); — Я йому зроблю шаблю, .. зафарбую ожиною (Григорій Тютюнник); -Треба було дещо підфарбувати перед Великоднем (О. Гончар); Ні, ні, та й побілить зайвий раз хату ретельна молодиця,.. підмалює сволок (Ю. Яновський); — Баба Бородавчиха дуже гарно вміла підводити піч і лежанку (П. Загребельний); Днями цілими в люстерко Заглядає діва, То підмаже себе справа, То поправить зліва (П. Глазовий).