підвечіркувати
ПЕРЕКУСИ́ТИ що, чого і без додатка, розм. (з'їсти трохи, нашвидку), ПЕРЕХОПИ́ТИ чого і без додатка, розм.; ПІД'ЇСТИ розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., ПЕРЕХАМНУТИ перев. без додатка, фам. (трохи поїсти); ПЕРЕСНІ́ДАТИ розм., ПІДСНІ́ДАТИ розм. (чим і без додатка — зранку); ПІДОБІ́ДАТИ розм. (перед обідом або замість обіду); ПОПОЛУ́ДНУВАТИ (ПОПОЛУ́ДНАТИ), ПЕРЕПОЛУ́ДНУВАТИ (ПЕРЕПОЛУ́ДНАТИ) розм. (між обідом і вечерею); ПІДВЕЧЕ́РЯТИ (увечері). — Недок.: переку́шувати, перехо́плювати, під'їда́ти, підку́шувати (підку́сювати), підсні́дувати, підобі́дувати, полу́днати (полу́днувати), підвече́рювати, підвечіркувати. Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу же пішов з дому (А. Головко); Позаглядав (Віталик) у каструлі, перехопив сього-того (О. Гончар); — Ходіть, тату, під'їсте трохи (М. Стельмах); — Посидьте, тітко.. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Панас Мирний); — То сідайте, поки нікого нема, та хоч перехамніть трішки... (В. Кучер); Він вирішив, поки там що, збігати до будки переснідати (Ю. Смолич); Пізніш уже, як підснідали, заїв кавуном.., поволі пройнявся й він Павлушиним піднесеним настроєм (А. Головко); — Зайдемо додому, щось підобідаємо (Ю. Мокрієв); — Пополуднуєм, Соломіє, паляницею з сметаною, — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Піти й собі переполуднувать (Словник Б. Грінченка); Уляна.. дістала з печі дещо підвечеряти (Д. Бедзик).
Значення в інших словниках
- підвечіркувати — підвечі́ркувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- підвечіркувати — див. їсти Словник синонімів Вусика
- підвечіркувати — -ую, -уєш, недок., розм. Їсти підвечірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підвечіркувати — ПІДВЕЧІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Їсти підвечірок (у 2 знач.). – Недалеко вже до вечора. Будемо підвечіркувати (Г. Квітка-Основ'яненко); Надвечір косарі почали підвечіркувать (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- підвечіркувати — Підвечі́ркувати, -кую, -куєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підвечіркувати — ПІДВЕЧІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Їсти підвечірок. — Недалеко вже до вечора. Будемо підвечіркувати (Кв.-Осн., II, 1956, 478); Надвечір косарі почали підвечіркувать (Н.-Лев., І, 1956, 417). Словник української мови в 11 томах
- підвечіркувати — Підвечіркувати, -кую, -єш гл. Закусывать между раннимъ полдникомъ и ужиномъ. Сим. 26. Грин. І. 119. Снідала, обідала — раз їла; полуднувала, підвечіркувала — два їла, вечеряла, повечіркувала — три їла. Ном. № 14324. І думка то була така, щоб підвечіркувать смачненько. Г. Арт. (О. 1861. III. 110). Словник української мови Грінченка