підлеглість

ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст., СУМИ́Р'Я заст. (усвідомлення своєї нижчості, нікчемності). Ми в'язнями були, але покори Не прийняли за ґратами тюрми (Д. Павличко); — Вимагаєм сліпого послуху, забуваючи, що слухняність і покірність — це ще не ознака душевної доброти... (О. Гончар); І такі речі Олексія Івановича вислухували кріпаки з великою покірливістю (Панас Мирний); Поступливість економа (а що він міг вдіяти?) спонукала, заохочувала комісію до нових вимог (К. Гордієнко); До сьогоднішнього дня збереглася принаймні і зовнішня, хоч не щира, проте видима форма підлеглості і пошани (Ірина Вільде); Його брала злість, бо його принцип деспотизму в сім'ї й послухання жінки — Марта потоптала ногами (І. Нечуй-Левицький); Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення (П. Козланюк); — Сказано, що без Бога ні до порога! — підхопила покірлива Василина в побожності і смиренності (І. Чендей); Він чув у голосі Міхонського в таких моментах якусь сумну ноту, щось немов болючу резиґнацію чоловіка, навченого здержливості давнішими сумними досвідами (І. Франко); — Може, й зараз оце, — малював Григор жахну картину, — стоять повалені навколішки в снігу князівці натовпом у смиренстві перед властю (А. Головко); "Ех, церкви-церкви! — подумав Антон. — Церкви — місце сумир'я. А яке тепер може бути сумир'я, коли довкола розпач і розруха?" (Є. Куртяк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

підлеглість

Значення в інших словниках