піднебесність

ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. В космічній височині заблищали зірки (О. Досвітній); В ясну височінь злетів жайворонок (О. Донченко); Ми не бажаємо війни! Хай над містами й нивами Сіяє сонце з вишини (І. Нехода); У високостях голубих.. Співець просторів весняних Вже дзвонить срібними піснями (Б. Грінченко); За високою струнною дзвіницею.. десь у білому підхмар'ї зникають лебеді (М. Стельмах); — Я літаю, я шугаю, неначе орлиця в піднебессі понад верхами гір (І. Нечуй-Левицький); Десь під нами залишились хмари. Стала ближче недосяжна вись (М. Шеремет).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піднебесність — піднебе́сність іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. піднебесність — -ності, ж., рідко. Те саме, що піднебесся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піднебесність — ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що піднебе́сся. Радійте, гори в синій піднебесності! Радійте, ріки і давнії ліси! Такої ж не було ще в нас чудесності – воістину казкової краси! (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
  4. піднебесність — ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що піднебе́сся. Радійте, гори в синій піднебесності! Радійте, ріки і давнії ліси! Такої ж не було ще в нас чудесності — воістину казкової краси! (Тич., II, 1957, 45). Словник української мови в 11 томах