підпасати

I. ПА́СТИ (худобу, птицю); ПОПАСА́ТИ розм., ПОПА́СУВАТИ рідше (перев. у дорозі або час від часу); НАПАСА́ТИ, УПАСА́ТИ (ВПАСА́ТИ) розм., НАПА́СУВАТИ рідше (досита); ПІДПАСА́ТИ розм. (трохи або час від часу). — Док.: попа́сти, напа́сти, упа́сти (впа́сти), підпа́сти. Ой пасла я коровиці, телята маленькі, Погубила по долині літа молоденькі (коломийка); Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи — Воли попасає (Т. Шевченко); Уночі хлопці попасують коней, розповідають історії (М. Шеремет); У неділю багацький син на конику грає, — Бурлак бідний напас вола Та вже й запрягає (дума); — Синку, чи впасеш свинку (М. Номис); Кінь голодний, я його підпасаю (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпасати — підпаса́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підпасати — -аю, -аєш, недок., підпасти, -су, -сеш, док., перех., розм. Пасти трохи, недовго або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпасати — ПІДПАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПА́СТИ, су́, се́ш, док., що, розм. Пасти трохи, недовго або час від часу. Кінь голодний, я його підпасаю (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  4. підпасати — ПІДПАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПА́СТИ, су́, се́ш, док., перех., розм. Пасти трохи, недовго або час від часу. Кінь голодний, я його підпасаю (Шиян, Партиз. край, 1946, 96). Словник української мови в 11 томах