підпасти

ОПИНИ́ТИСЯ (з'явитися де-небудь несподівано або випадково; виявитися в незручному, невигідному становищі), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ПОПА́СТИСЯ, НАЛУЧИ́ТИ розм., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) діал.; ПІДПА́СТИ (стати залежним від кого-, чого-небудь). — Недок.: опиня́тися, потрапля́ти, попада́ти, попада́тися, налуча́ти, підпада́ти. Вода ринула через борт, рибалки опинилися у воді (Ю. Яновський); Од того часу.. народ знов опинився в неволі в панів (І. Нечуй-Левицький); Нудатов вперше потрапив у таку екзотичну обстановку (З. Тулуб); Машина, проскочивши фронтову зону.., раптом потрапила під артилерійський обстріл (В. Кучер); Дай жінці волю, сам попадеш у неволю (прислів'я); От там, край очерету яма, коли б на неї не налучить (Панас Мирний); Вона так несподівано вчинилася обік Фрузі, що ся.. аж злякалася, побачивши її (І. Франко); Після першого поділу Польщі у 1772 році Галичина підпала під гніт Австро-Угорської імперії (з журналу). — Пор. 1. потрапля́ти.

ПІДЛЯГА́ТИ чому (чинності якогонебудь закону, рішенню суду тощо), ПІДПАДА́ТИ під що, рідше чому. — Док.: підлягти́, підпа́сти. Впіймані (дезертири) підлягали воєнно-польовому суду (О. Донченко); З полів вертали додому люди, переважно парубки і молоді чоловіки, чий вік підпадав під мобілізацію (В. Гжицький).

ПРОЙМА́ТИСЯ чим (ставати охопленим якимись почуттями, думками, настроями тощо; набувати якогось виразу — про очі, обличчя), ПЕРЕЙМА́ТИСЯ, ПОЙМА́ТИСЯ, СПО́ВНЮВАТИСЯ (СПОВНЯ́ТИСЯ) чим, чого, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ (ВИПОВНЯ́ТИСЯ), НАПО́ВНЮВАТИСЯ (НАПОВНЯ́ТИСЯ), НАЛИВА́ТИСЯ, ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ (ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ) підсил., ПОНІМА́ТИСЯ розм., БРА́ТИСЯ розм.; ПІДПАДА́ТИ під що, рідше чому (пройматися однаковим з іншими настроєм, почуттям). — Док.: пройня́тися, перейня́тися, пойня́тися, спо́внитися, ви́повнитися, напо́внитися, нали́тися, перепо́внитися, поня́тися, взя́тися (узя́тися), підпа́сти. Чудне життя... якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу (Леся Українка); Враз благообразне обличчя Маркевича пройнялося якоюсь урочистістю, очі глянули глибоко (О. Іваненко); Хоч багато людей ще зовсім не знали Дорощука, але прислухалися до його слів, переймалися його неспокоєм (М. Ю. Тарновський); Його бліде, стомлене нічною роботою обличчя поймалося турботою (І. Микитенко); Чим ближче підходив до її будинку, тим більше сповнювався хвилювання (Є. Гуцало); Юнакові очі розширились, виповнились жалем (Ю. Збанацький); Мальвині очі наповнились страхом (Р. Іваничук); — Ага! Тікаєте! — Душа Яреськова наливається лютою радістю (О. Гончар); Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); (Фауст:) Яким блаженством всі мої чуття, Уся моя істота понялася, Немов по жилах полумінь життя І невмируща юність розлилася... (переклад М. Лукаша); Гнівом береться серце (А. Шиян); Поганий настрій огортав усіх. І навіть Вова.. підпав під загальний настрій і сидів мовчки, наче чимось зажурений (М. Трублаїні).

I. ПА́СТИ (худобу, птицю); ПОПАСА́ТИ розм., ПОПА́СУВАТИ рідше (перев. у дорозі або час від часу); НАПАСА́ТИ, УПАСА́ТИ (ВПАСА́ТИ) розм., НАПА́СУВАТИ рідше (досита); ПІДПАСА́ТИ розм. (трохи або час від часу). — Док.: попа́сти, напа́сти, упа́сти (впа́сти), підпа́сти. Ой пасла я коровиці, телята маленькі, Погубила по долині літа молоденькі (коломийка); Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи — Воли попасає (Т. Шевченко); Уночі хлопці попасують коней, розповідають історії (М. Шеремет); У неділю багацький син на конику грає, — Бурлак бідний напас вола Та вже й запрягає (дума); — Синку, чи впасеш свинку (М. Номис); Кінь голодний, я його підпасаю (А. Шиян).