підручник
ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання). Я похапцем розгорнув підручник із діалектології, намагаючись згадати, а що ж саме було задано для конспектування (Є. Гуцало); За останні роки з'явилося немало цікавих монографій, посібників, проблемних і оглядових робіт (з журналу); Ми заходили до книгарень і.. купили польських самовчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (О. Досвітній).
ПІДСТА́ВКА (предмет, на який щось ставлять, кладуть), ПІДКЛА́ДКА, ПІДНІ́ЖЖЯ, ШТАТИ́В (з тримачами — для різного приладдя, хімічного посуду тощо); ПІДНІ́ЖОК (для ніг); ПІДРУ́ЧНИК техн. (у токарному верстаті). На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Леся Українка); Для встановлення лап культиватора на потрібну глибину під опорні колеса бруса і копіювальні колеса секцій поклали підкладки (з журналу); Жура.. береться до праці. Знімає з штативів пробірки (І. Кочерга); Вона потягнула під грубу фотель, скулилася в нім вдвоє, підсунувши собі ще і підніжок під ноги (О. Кобилянська); На.. верстатах є підручники, що служать опорою для заточувального інструмента (з посібника).
СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм., СПІВУМИ́СНИК книжн., ПОСІПА́КА зневажл., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПІДСОБНИК розм., ПІДРУ́ЧНИК зневажл. рідше (той, хто спільно з кимсь бере участь у ганебних або ворожих діях). Інстинктом контррозвідниці Ольга відчула в цій людині свого спільника (І. Микитенко); В громаді .. подужували завсігди багатирі з своїми прибічниками та полигачами (Б. Грінченко); (Леся:) Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Л. Смілянський); Бандитський поплічник; Ця Сопля, як прозивали Свєнціцького козаки, насмілилася збити шапку з реєстрового козака, співучасника багатьох славних походів (З. Тулуб); — Співучасник терору, і таким він для мене і вмре! (О. Гончар); Царські посіпаки. — Пор. сора́тник.
Значення в інших словниках
- підручник — (книжка для навчання) посібник, (для самостійного навчання) самовчитель. Словник синонімів Полюги
- підручник — підру́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- підручник — [п'ідручниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- підручник — -а, ч. 1》 Книга, певного змісту і структури, за якою вивчають навчальний предмет. Підручник з математики. 2》 тех. Підставка, опора для різального інструмента на токарному верстаті. 3》 зневажл., рідко. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підручник — 1. (шкільний) ученка, учебка 2. це довідничка Словник чужослів Павло Штепа
- підручник — ПІДРУ́ЧНИК, а, ч. 1. Книга, за якою вивчають навчальний предмет; посібник. Ватя познаходила свої шкільні підручники (І. Нечуй-Левицький); Батько складав алгебраїчний підручник (Ю. Смолич); Читав він запоєм, .. читав усе, що потрапляло до рук: .. Словник української мови у 20 томах
- підручник — Підру́чник, -ка, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підручник — ПІДРУ́ЧНИК, а, ч. 1. Книга, за якою вивчають учбовий предмет; посібник. Ватя познаходила свої шкільні підручники (Н-Лев., IV, 1956, 185); Батько складав алгебраїчний підручник (Смолич, II, 1958, 34); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: .. Словник української мови в 11 томах
- підручник — Підручник, -ка м. 1) Помощникъ, подчиненный. Проходив він із своїми підручниками мимо козацької купи. К. ЧР. 314. 2) мн. Перила. В оттаких великих хатах добре ходити, скрізь підрушники, шоб часом не впасти. Черк. у. Словник української мови Грінченка