1. Словник синонімів української мови

підряджати

НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. (щодо відрядної роботи — наймати, домовляючись про плату за всю роботу). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), узя́ти (взя́ти), згоди́ти, набра́ти, підряди́ти, договори́ти, зряди́ти, поряди́ти. Війна для нього, як і для багатьох кореспондентів Америки, де й солдатів наймають, була періодом високого заробітку (Я. Баш); — Нехай собі із другого села беруть (на жнива), а ми подивимося та підождемо (Панас Мирний); Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький); Тут Ївга й мотнеться: і сюди пошле, й туди сама збігає, там купила, тут найняла, тут підрядила — і все у неї справно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збудую (хату), уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підряджати — підряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підряджати — -аю, -аєш, недок., підрядити, -ряджу, -рядиш, док., перех. Наймати або складати угоду, зобов'язуючи виконати яку-небудь роботу на певних умовах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підряджати — Згоджувати, згодити, позгоджувати, підгожати, підгодити, попідгожати, угоджувати, угодити, поугоджувати, домовлюватися, домовитися, подомовлюватися, умовлятися, умовитися, повмовлятися, змовляти, змовити, позмовляти, наймати, найняти, понаймати Словник чужослів Павло Штепа
  4. підряджати — ПІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого. Наймати або складати угоду, зобов'язуючи виконати яку-небудь роботу на певних умовах. З ліса [лісу] виїхав якийсь чоловік візком. Олеся підрядила його до Богуслава, сіла на віз і поїхала (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  5. підряджати — ПІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. Наймати або складати угоду, зобов’язуючи виконати яку-небудь роботу на певних умовах. З ліса [лісу] виїхав якийсь чоловік візком. Олеся підрядила його до Богуслава, сіла на віз і поїхала (Н.-Лев., III, 1956, 161). Словник української мови в 11 томах