підселятися

СЕЛИ́ТИСЯ (влаштовуватися жити — на незаселеному місці, в населеному пункті, в помешканні), ОСЕЛЯ́ТИСЯ, ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, ПРИМІЩА́ТИСЯ, ПРИМІ́ЩУВАТИСЯ, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ (ПРИТУЛЮВАТИСЯ) розм., ПРИХИЛЯ́ТИСЯ розм.; ОСІДА́ТИ, ОСІДА́ТИСЯ розм., РОЗСІДА́ТИСЯ розм., ОСА́ДЖУВАТИСЯ рідше (обирати постійне місце проживання); ПІДСЕЛЯ́ТИСЯ, ПІДСЕ́ЛЮВАТИСЯ (селитися близько до когось або разом з кимсь); ПОМІЩА́ТИСЯ, РОЗМІЩА́ТИСЯ, РОЗМІ́ЩУВАТИСЯ (займати якесь приміщення під житло). — Док.: осели́тися, посели́тися, примісти́тися, притули́тися, прихили́тися, осі́сти, осі́стися, розсі́стися, осади́тися, підсели́тися, помісти́тися, розмісти́тися. Пішли, щоб землю озирать, Де їм показано селитись (І. Котляревський); — Я думаю оселитись аж за Дніпром в Лубнах (І. Нечуй-Левицький); Як оселяться у своїй хаті.., то всі примхи та вигадки де й подінуться (Л. Яновська); Вони поселилися в двох різних половинах хати (П. Загребельний); Рухаючись цілими ордами, вони (народи Сходу) осідали поблизу Дніпра (Г. Коцюба); Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику (С. Добровольський); Я, як бачите, кинув Вінницю і осівсь на якийсь час в Лопатинцях (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підселятися — підселя́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підселятися — -яюся, -яєшся і підселюватися, -ююся, -юєшся, недок., підселитися, -селюся, -селишся, док., розм. Селитися близько до кого-, чого-небудь або разом із кимсь, чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підселятися — ПІДСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ПІДСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док., розм. Селитися близько до кого-, чого-небудь або разом з кимсь, чимсь. Семенко, лідер футуристів, .. Словник української мови у 20 томах
  4. підселятися — ПІДСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ПІДСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док., розм. Селитися близько до кого-, чого-небудь або разом з кимсь, чимсь. Словник української мови в 11 томах