підступи

ПІ́ДСТУП (ПІ́ДСТУПИ) (злий умисел, часто прикритий показною доброзичливістю), ІНТРИ́ГА, КА́ВЕРЗА розм., ПИ́НХВА заст., СПЛІТ заст.; ПІДКО́П (ПІДКІ́П), ПІДСИ́ДЖУВАННЯ (таємні дії, спрямовані проти кого-небудь). Хто хитрощами та підступом воював, той від підступу й погиб (І. Франко); Став (Махно) занадто недовірливим, на всіх у нього підозри, всюди йому ввижаються підступи (О. Гончар); — А ви, Карле Івановичу, чогось невеселі, — стурбовано зауважив Шевченко. — Ех, друже мій! На службі — інтриги, плітки, підсиджування (З. Тулуб); Це шибеники, підступні хлопці, від яких кожної хвилини можна ждати якої завгодно каверзи (Ю. Збанацький); Як розгледів наш Забрьоха таку пинхву, як скочить із-за стола, як вибіжить з хати! (Г. Квітка-Основ'яненко); Виник гомін про перенесення зборів на завтра. Бузько захвилювався..: в цій пропозиції він відчув якусь погрозу, якийсь підкоп проти себе (І. Рябокляч).

ПІ́ДСТУПИ (місцевість, розташована безпосередньо перед чим-небудь, біля чогось), ПІДХО́ДИ рідше, ПЕРЕДДВЕ́Р'Я. Вони стійко вмирали на валах, на підступах, на роздоріжжях і в мовчазних закутках підворіть (М. Хвильовий); Копали окопи, кулеметні гнізда, мінували підходи до табору (І. Багмут); Перед ним простерлись його рідні руїни. Це були мертві переддвер'я Києва (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підступи — пі́дступи множинний іменник зловмисність Орфографічний словник української мови