підступний

ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст.; ОБЛУ́ДНИЙ, ОБЛУ́ДЛИВИЙ рідше (який під зовнішньою лагідністю приховує погані наміри). — Колись і мене (піп) назвав антихристом. — Невже антихристом?.. — сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (І. Нечуй-Левицький); Завжди нещирий, Олександр перший, не бажаючи ображати Барклая і Багратіона, обох призначив командуючими арміями (П. Кочура); Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей (І. Франка) могутній дух (М. Рильський); Не злюбила його Докія. Не за ті цукерки, що дітям не дав, а за те, що якийсь він слизький був, дуже низько кланявся усім Чумакам (В. Кучер); — Ти здавна був кепський, не хочу казати — фальшивий пророк (І. Франко); Не клянись, що життя є виною тому, Що ти криводушний, Підступний, Лукавий, .. На світі є чесність І совість є, А ти за вигоди їх вирішив збути... (С. Воскрекасенко); Невже зрадив хан? Кривоприсяжний пес! Хоче в мутній воді половити рибки (Я. Качура); Ми всі цілком зневірились у щирість та совісність крутійського уряду (М. Коцюбинський); Вони (посли), бач, налякалися, що князь побачив їх дволичну гру (Юліан Опільський); Аристарх.. не такий ввічливий, як Мстислав, але, безперечно, не двоєдушний, щирий (В. Логвиненко); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський). — Пор. підсту́пний.

ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. (про заміри, вчинки, риси такої людини). Підступний боярин був, князя Данила вбити хотів (С. Пушик); — Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників.. Підступна порада! (А. Головко); — Тепер вона не буде терпіти коло себе чоловіка,.. що ображає її людську гідність, не буде терпіти людину підлу й нікчемну (Є. Гуцало); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе (В. Симоненко); Він підбурив (хлопця) на брудний і підлотний злочин (З. Тулуб); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський); Її вже навіть острах бере, що ніхто його тут не розгадає, всіх він задурманить своїми облудними речами (О. Гончар); (Парвус:) Мені оті патриції непевні, не бачу я в них щирості такої, як у плебеїв (Леся Українка); Вона.. забула про існування Миколи Сухопари й інших бешкетників, від яких можна було чекати каверзних витівок (О. Донченко); Його я знаю добре.. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Д. Павличко); Дівчата цей раз менше таїлися, цілком недвозначно виявляли свої пекельні наміри (К. Гордієнко); В Лакшуна, кажуть, абсолютно ідіотські очі, а за ними криється диявольська хитрість шпигуна... (М. Стельмах); Вона бачила.. той зміїний усміх (ще мовби здержуваний!), що блукав на гадючих устах пані Наської... (Олена Пчілка). — Пор. лицемі́рний, 1. хи́трий.

ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙ підсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙ підсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙ розм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙ розм., ПРОНО́ЗЛИВИЙ розм., ПРОНО́ЗУВАТИЙ розм., ШТУДЕ́РНИЙ діал. — Цей Романко в мене хитрий, хоч кого обдурить (М. Коцюбинський); Не додержав слова лукавий боярин, не написав Сагайдачному про долю Коржеву (З. Тулуб); "Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира — і вже ад'ютантом. І як я до такого не додумався!" (Ю. Збанацький); (Забрамський:) Що ти зробила з моїм альдегідом? Тепер він чудово з'єднався з іншими і прекрасно діє... Ах ти шельмівська дівчина! (П. Кочура); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний (Лесь Мартович). — Пор. підсту́пний.