підтікати

ПУ́ХНУТИ (ПУ́ХТИ) (про тіло та його частини — збільшуватися в об'ємі від запалення, удару, отруйного укусу, втоми і т. ін.), ОПУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, БРЕ́ЗКНУТИ, БРЯ́КНУТИ, СПУХА́ТИ розм., ОБПУХА́ТИ рідше; ПІДПУХА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ (трохи); ПІДТІКА́ТИ (від незначного підшкірного крововиливу). — Док.: опу́хнути (опу́хти), напу́хнути, спу́хнути (спу́хти), обпу́хнути (обпу́хти), підпухнути, припу́хнути, підтекти. (П'ятиокий:) Вогнем опекло... Пухне... язик пухне. (Архип:) Бджола за язика вкусила (Л. Дмитерко); Важка була людська мука, ноги опухали, руки німіли (Ю. Яновський); Ноги вже менше болять і не так напухають (Леся Українка); Його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (І. Микитенко); На його високому лобі спухає і тремтить продовжня прожилка (М. Стельмах); Нога на підошві розчервонілась, помітно підпухла (О. Гончар). — Пор. 1. набрякати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підтікати — підтіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підтікати — див. лити Словник синонімів Вусика
  3. підтікати — -аю, -аєш, недок., підтекти, -ечу, -ечеш, док. 1》 Текти, підпливати під кого-, що-небудь. 2》 Намокати від проникнення під низ якої-небудь рідини. || розм. Підпухати від незначного підшкірного крововиливу або від інших причин. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підтікати — ПІДТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док. 1. Текти, підпливати під кого-, що-небудь. Під лежачий камінь і вода не підтече (Номис). 2. Намокати від проникнення під низ якої-небудь рідини. Словник української мови у 20 томах
  5. підтікати — Підтіка́ти, -тіка́ю, -тіка́єш; підтекти́, -течу́, -тече́ш; підті́к, -текла́, -текли́; підті́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підтікати — ПІДТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док. 1. Текти, підпливати під кого-, що-небудь. Під лежачий камінь і вода не підтече (Номис, 1864, № 7206). 2. Намокати від проникнення під низ якої-небудь рідини. Словник української мови в 11 томах
  7. підтікати — Підтіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підтекти́, -течу́, -че́ш, гл. Подтекать, подтетечь. Словник української мови Грінченка