підхльоскувати

КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ (ПІДХЛЬО́СКУВАТИ) розм., НАГЛИ́ТИ діал. (змушувати швидше щось робити). — Док.: поква́пити, підігна́ти, пригна́ти, підстьобну́ти (підстібну́ти), підхльо́снути. Професор квапить асистентів, люто сварить операційну сестру, тримає на напнутих невидимих віжках весь персонал операційної (Ю. Мушкетик); — Чого ж замовк? — покваплював єпископ (О. Ільченко); Хіба, читателі, пождіте, Вгамуйтесь трохи, не галіте! (І. Котляревський); Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б (А. Головко); — Поспішайся, поспішайся, Прісько! — підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Галочка.. порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли (Г. Квітка-Основ'яненко); Він їхав до Хуста, а ззаду його підстьобували пожежа в Коропці, підпал у Вишньому Сарді (С. Скляренко); — Швидше там! — наглив Підпара (М. Коцюбинський).

ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. рідше, ПІДШТО́ВХУВАТИ розм., НАДДАВА́ТИ розм., ПРИСПІША́ТИ (ПРИСПІ́ШУВАТИ) діал.; НАБЛИЖА́ТИ (НАБЛИ́ЖУВАТИ), ПРОШТО́ВХУВАТИ розм. (прискорювати настання або кінець чогось). — Док.: приско́рити, пришви́дшити, форсува́ти, підігна́ти, підхльо́снути, підштовхну́ти, надда́ти, приспіши́ти, набли́зити, проштовхну́ти. Максим все ускладнював і ускладнював акробатичні вправи, прискорюючи темп виконання їх (Д. Ткач); Йому не хотілося сутичкою з батьком ганьбити себе, і він, круто повернувшись, пришвидшив крок (В. Речмедін); Час грав проти нас, і ми мали — це давало нам чи не єдиний мислимий ще шанс — за всяку ціну форсувати події (Н. Тихий); І полями розгарячено линув "ЗІС" тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (І. Гончаренко); Так він і скаже Маріоарі, добре, що згадав, сказано, хміль підгонить думку... (М. Чабанівський); Вони підштовхували розмову, в'язали її прикро, слово до слова, як обірвані в негоду дроти (Ю. Мушкетик); Наддавати ходи; Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (О. Досвітній); Начко тягнув п'яного Ернеста щосили з собою і приспішував кроку, кленучи його в душі (І. Франко); Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський); В земних пластах шахтар, учений в кабінеті, наближуйте прихід прекрасної пори (В. Сосюра); Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко).

СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПХА́ТИ розм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. (сприяти підвищеною активністю); ПОНУ́КУВАТИ, ПОНУКА́ТИ, ПРИНУ́КУВАТИ розм., ПРИНУКА́ТИ розм., ПІДМИВА́ТИ безос. розм., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал. (бути поштовхом до якої-небудь дії, до вияву чогось); ЗМУ́ШУВАТИ, ПРИМУ́ШУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИЗВО́ДИТИ перев. з інфін., ПРИГАНЯ́ТИ розм., ПРИГО́НИТИ розм., ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ розм. (створювати необхідність для когось діяти певним чином). — Док.: спону́кати, схили́ти, підштовхну́ти, штовхну́ти, підби́ти, підня́ти (підійня́ти), попхну́ти, підкрути́ти, підхльо́снути, підми́ти, потру́чити, зму́сити, приму́сити, потягти́, потягну́ти, притягну́ти, призвести́, пригна́ти, принево́лити. Він спонукав людей вчитися, ходити в школу для дорослих (Д. Бедзик); Жадоба чогось великого, надзвичайного спонукала нас. Ми квапилися, щоб осягнути більше можливого (І. Ле); Схиляти до відвертості; Молода і вродлива дівчина ще нікого не любила, хоч її серце вже шумувало гарячою кров'ю і штовхало до незвіданого і звабного (М. Чабанівський); Піднімає (голова) на труд Свою дружну артіль І веде на лани (С. Олійник); Самотні і широкі поля, котрі якось тиснули душу самотою.., понукували до розмови (І. Франко); Гостре й пекуче відчуття своєї сили тепер наповнювало її, підмивало на щось таке, чим би вона могла виявити свою волю над цим ненависним для неї кублом (І. Микитенко); Вона потай обурювалася на Бога, але острах перед його силою змушував до покори (Я. Качура); Сам затіє що-небудь, призведе Опанаса й сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко); Що приневолило її оселитися тут? (Л. Яновська). — Пор. заохо́чувати, підбу́рювати.