післяслово
ПІСЛЯМО́ВА (заключне роз'яснення автора, видавця тощо наприкінці твору, книги), ПІСЛЯСЛО́ВО, УВА́ГИ. Післямова — це була звичайна річ у перших книжках. В ній розповідалося, де, коли та як виготовлена книга (О. Іваненко); В статті-післяслові до перекладу книги Дікштейна "Хто з чого жиє" Леся Українка закликає робітників до єднання (з підручника).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- післяслово — післясло́во іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- післяслово — -а, с. Те саме, що післямова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- післяслово — ПІСЛЯСЛО́ВО, а, с. Те саме, що післямо́ва. З прозових творів Гребінки українською мовою можна назвати тільки його передмову і післяслово до альманаху “Ластівка” (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- післяслово — Післясло́во, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- післяслово — ПІСЛЯСЛО́ВО, а, с. Те саме, що післямо́ва. З прозових творів Гребінки українською мовою можна назвати тільки його передмову і післяслово до альманаха «Ластівка» (Іст. укр. літ., І, 1954, 183). Словник української мови в 11 томах