піхтура

ПІХО́ТА (рід військ, що діє в пішому строю), ПІХТУРА́ жарт., ІНФАНТЕ́РІЯ заст. Козацька піхота побігла з валів і кинулась на Єреміїних драгунів (І. Нечуй-Левицький); Підкидав (ворог) піхтуру бронетранспортерами, щоб висадити її поближче до місця, звідки намічається танковий прорив (С. Голованівський); Батальйон розформували, а його заслали.. І не допомогли ні бездоганна атестація полкового командира, ні заступництво дядька — князя, відставного генерала від інфантерії (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піхтура — піхтура́ іменник жіночого роду жарт. Орфографічний словник української мови
  2. піхтура — -и, ж., розм., жарт. 1》 Те саме, що піхота. 2》 Те саме, що піхотинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піхтура — ПІХТУРА́, и́, ж., розм., жарт. 1. Те саме, що піхо́та. Їм назустріч військо йде, Ще небачене ніде: Йдуть вусаті командири, Позолочені мундири, І кіннота й піхтура, Чути вигуки “ура” ! (Л. Первомайський); – Добре рубають хлопці!... Словник української мови у 20 томах
  4. піхтура — ПІХТУРА́, и́, ж., розм., жарт. 1. Те саме, що піхо́та. Їм назустріч військо йде, Ще небачене ніде: Йдуть вусаті командири, Позолочені мундири, І кіннота й піхтура, Чути вигуки «ура» ! (Перв., Казка.., 1958, 28); — Добре рубають хлопці!... Словник української мови в 11 томах
  5. піхтура — Піхтура, піхтуро́ю нар. = піхом. К. ЧР. 114. Словник української мови Грінченка