ранішній
РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).
РА́ННІЙ (про час, який настає рано), РА́НІШНІЙ. Тіні придорожніх дерев і кружатка раннього сонця замерехтіли на старенькій блузці Мар'яни (М. Стельмах); Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- ранішній — (який відбувається ранком) ранковий, вранішній, (час) ранній. Словник синонімів Полюги
- ранішній — ра́нішній прикметник Орфографічний словник української мови
- ранішній — Ранковий, (- росу) дозірній, д. поранній; (птах) ранній. Словник синонімів Караванського
- ранішній — -я, -є. 1》 Те саме, що ранковий. || Приготовлений, зварений ранком. 2》 Те саме, що ранній 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранішній — РА́НІШНІЙ, я, є. 1. Те саме, що ранко́вий. Пора була весняна, ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло (Панас Мирний); Вже ранішні зорі згасають поволі, І пташка до праці нам знак подає (М. Словник української мови у 20 томах
- ранішній — Вра́нішній і ра́нішній, -ня, -нє ра́нішній і вра́нішній, -ня, -нє = ранко́вий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ранішній — РА́НІШНІЙ, я, є. 1. Те саме, що ранко́вий. Пора була весняна, ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло (Мирний, І, 1954, 72); Вже ранішні зорі згасають поволі, І пташка до праці нам знак подає (Нагн., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- ранішній — Ранішній, -я, -є Утренній. Черк. у. По під тим легеньким ранішнім туманом. О. 1861. XI. 14. Словник української мови Грінченка