розбурхатися

РОЗБУШУВА́ТИСЯ (про море, річку тощо — стати дуже неспокійним, бурхливим), РОЗБУ́РХАТИСЯ, РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗШАЛЕНІ́ТИ, РОЗШАЛЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗГУЛЯ́ТИСЯ розм., РОЗШАЛІ́ТИСЯ діал. А степ не на жарт розгнівився, розбушувався, шаленіє та вибухає вихорами, ураганами без краю, без кінця! (Т. Масенко); Розбурхались води, розлилися ріки (І. Франко); На морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами (Ю. Яновський); Розгуляється, розшаленіє буря (С. Журахович); Розгуляйся, Дніпре, з-за туману, Дай мені своєї щастя-долі (А. Малишко); Без попередження з'являються циклони. Розшаленілася десь там стихія (О. Гончар); Гей, розшалілась буря люта! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбурхатися — розбу́рхатися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбурхатися — див. розбурхуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбурхатися — РОЗБУ́РХАТИСЯ див. розбу́рхуватися. Словник української мови у 20 томах
  4. розбурхатися — РОЗБУ́РХАТИСЯ див. розбу́рхуватися. Словник української мови в 11 томах
  5. розбурхатися — Розбурхатися, -хаюся, -єшся гл. Разбушеваться. Словник української мови Грінченка