розбушуватися

РОЗБУШУВА́ТИСЯ (про море, річку тощо — стати дуже неспокійним, бурхливим), РОЗБУ́РХАТИСЯ, РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗШАЛЕНІ́ТИ, РОЗШАЛЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗГУЛЯ́ТИСЯ розм., РОЗШАЛІ́ТИСЯ діал. А степ не на жарт розгнівився, розбушувався, шаленіє та вибухає вихорами, ураганами без краю, без кінця! (Т. Масенко); Розбурхались води, розлилися ріки (І. Франко); На морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами (Ю. Яновський); Розгуляється, розшаленіє буря (С. Журахович); Розгуляйся, Дніпре, з-за туману, Дай мені своєї щастя-долі (А. Малишко); Без попередження з'являються циклони. Розшаленілася десь там стихія (О. Гончар); Гей, розшалілась буря люта! (І. Франко).

РОЗБУШУВА́ТИСЯ (почати поводити себе нестримно, виявляючи гнів, роздратування), РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗБУЯ́ТИСЯ розм. — Васю! Ви мене пожалійте. Я не можу порушувати порядку. Тоді й інші хворі розбушуються, і їх пускай по місту гуляти (А. Хижняк); — Цу-цу, скажені! схаменіться! Бач, розходилися! (Т. Шевченко); Ранком розбуявся. На Андромаху гримав (П. Куліш).