розвеселитися

ВЕСЕЛИ́ТИСЯ (проводити час у розвагах, веселощах), ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, РОЗВАЖА́ТИСЯ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ. — Док.: розвесели́тися, заба́витися, розва́житися. Еней один не веселився, йому немиле все було (І. Котляревський); — Напрацюєшся цілий тиждень — у неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Коцюбинський); Тут всі по волі забавлялись (І. Котляревський); Веселе козацтво розважалося (Я. Качура); — Радіти треба всьому дому. Співати й звеселятися, Іване Володимировичу (О. Довженко); — Пор. раді́ти.

ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим); РОЗ'ЯСНЯ́ТИСЯ діал., РОЗ'Я́СНЮВАТИСЯ діал. (ставати веселішим, привітнішим — про обличчя). — Док.: повеселі́ти, звеселі́ти, розвесели́тися, повеселі́шати, звеселі́шати, звесели́тися, проясни́тися, проясні́ти, розпого́дитися, розхму́ритися розм. роз'ясни́тися. А гарна вдова веселіє, що загублене знайшла (Марко Вовчок); Як пройшов (Максим) усю азбуку, аж повеселів (Панас Мирний); Шинкар.. розвеселився і жарти підняв (Марко Вовчок); І зажурився старшина... Та згодом звеселів (М. Нагнибіда); Ліна жвавішає біля подруги, веселішає (О. Гончар); (Доля:) Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися (Л. Глібов); Захар прояснюється, виголене.. лице веселіє (К. Гордієнко); Усі підняли голови, проясніли (С. Васильченко); Їй легше, коли дивиться на нього, як його чоло розпогоджується (А. Крушельницький); Мажарин.. шепнув Славі на вухо: — Розхмурився (Ірина Вільде); Вона в розмові усміхалася раз по раз, причім її лице роз'яснювалося (О. Кобилянська).