розгнузданий

БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. (який досяг великої інтенсивності, сили в своєму вияві); НАВА́ЛЬНИЙ (швидкий і напружений). За вікном надворі бурхлива негода зимова (І. Ле); Буйний вітер; Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко); Над донецькими степами.. мела розгульна віхола (В. Собко); Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє (Н. Забіла); Тисячі їх зникало в ті дні, серед гуркоту фронтів, серед розбушованих пожеж (О. Гончар); Ми бачимо серед пітьми свій шлях; Нехай гроза, хай вітри розбуялі (М. Рильський); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (М. Стельмах); Безугавні хвилі заливали човни. Старі козаки зле кепкували з розгнузданої стихії (С. Добровольський); Після навального дощу.. під ногами розбризкувалася розквашена земля (І. Ле). — Пор. 1. шале́ний.

РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. примусом одружив її з луцьким каштеляном, розпусним і хворим дідом (З. Тулуб); (Карпо:) Дивись, як дочка твоя, дівка розпутна, у мене в ногах прощення просить. (Марія:) Встань, Оришко, встань, дочко (В. Собко); Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); (Неофіт-раб:) І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Леся Українка); Полікарп згадує Марту.. Хіба забудеш, коли перед очима Степка, — як дві краплини схожа з обличчя на свою безпутну матір (М. Зарудний). — Пор. амора́льний.

СВАВІ́ЛЬНИЙ (який проявляє чи в якому проявляється свавілля), РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, ДЕСПОТИ́ЧНИЙ, ТИРАНІ́ЧНИЙ. Чоловіки, вийшовши з діброви, ..дивились на той дурницький бенкет свавільної гулячої шляхти (І. Нечуй-Левицький); Ми знаємо приклади загибелі стародавніх деспотичних культур (В. Еллан); Тиранічне правління колонізаторів.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгнузданий — розгну́зданий 1 дієприкметник від: розгнузда́ти розгну́зданий 2 прикметник нестриманий, свавільний Орфографічний словник української мови
  2. розгнузданий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. розгнузданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгнуздати. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. Який дійшов до крайніх меж свавілля, розпусти, втратив почуття міри в чомусь. || Який ніким, нічим не стримується. || Який виражає безмежну сваволю, крайню розпусту; сповнений сваволі, розпусти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгнузданий — РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгнузда́ти; // у знач. прикм. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (М. Коцюбинський); * Образно. За вікном лютував сердитий вітер, стугоніла буря. Словник української мови у 20 томах
  5. розгнузданий — РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгнузда́ти; // У знач. прикм. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (Коцюб., І, 1955, 36); *Образно. За вікном лютував сердитий вітер, стугоніла буря. Словник української мови в 11 томах