роздрочити

ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм., ДРАЗНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРОЧИ́ТИ розм., ДРОЧИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., РОЗДРО́ЧУВАТИ розм., ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХ у кого, кому, розм., ШКИЛЮВА́ТИ діал.; ГВАЛТУВА́ТИ (собак). — Док.: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. — Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти — гірш роздратувати (прислів'я); — Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився (Сергій) з дітворою, дражнив собак, — одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); — Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала (Чинар-бібі), щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). — Пор. насміха́тися.