розмокти

РОЗМОКА́ТИ (ставати мокрим, м'яким або втрачати свою первісну форму), РОЗКИСА́ТИ, РОЗГАСА́ТИ, РОЗКВА́ШУВАТИ (про ґрунт, дорогу тощо). — Док.: розмо́кнути (розмо́кти розм.), розки́снути, розга́снути (розга́сти розм.), розква́ситися. Розмокли на кисіль книші і буханці (П. Гулак-Артемовський); Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (О. Копиленко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); Хліб розкис від дощу, прилипав тістом до рук (О. Гончар); — Почався дощ. Розгасла земля. Машина не пройде (В. Кучер); Надворі відлигло, пішов мокрий сніг. Дорога розквасилась (В. Земляк). — Пор. намо́кнути.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмокти — розмо́кти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розмокти — див. розмокати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмокти — РОЗМО́КТИ див. розмока́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розмокти — РОЗМО́КТИ див. розмока́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. розмокти — Розмока́ти, -ка́ю, -єш сов. в. розмокти, -кну, -неш, гл. Размокать, размокнуть. Словник української мови Грінченка