1. Словник синонімів української мови

розпач

БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. (відсутність надій на якесь поліпшення в майбутньому); ВІ́ДЧАЙ, РО́ЗПАЧ, РОЗПУ́КА (стан сильного душевного болю, викликаного усвідомленням безнадійності, безвихідності становища); ПРИРЕ́ЧЕНІСТЬ (усвідомлення неминучості якоїсь катастрофи, чогось небажаного). На обличчі його лежав вираз безнадії і розпачу (В. Собко); Безнадійність обнімала її — чорна без просвітку... (Б. Грінченко); (Юда (з одвагою безвихідності зміняє свою дотеперішню понуро-потайну гутірку на рішучу, до нахабності одверту):) А якби й так?! (Леся Українка); Ні життя, ні смерті в них (очах). Тільки нагонили сум і безпорадність (І. Ле); Карпо на деякий час заспокоївся, але безпросвіток і нудьга не розлучались з ним і точили душу, як шашіль трухляві меблі (А. Іщук); А другого дня уже й виїздив із Соснівки назад додому. Щоправда, не без жалю в останню хвилину. Але без того почуття безперспективності, що напевне було б у нього, коли б не друг Корнюша (А. Головко); Марту, що виповіла без опору.. свій проступок (убивство чоловіка), умотивовуючи його розпукою задля п'янства чоловіка та безвиглядністю на будуче життя,.. — засуджено на три роки тяжкої в'язниці (Н. Кобринська); І враз короткий крик за спиною, болячий зойк. У тому зойку — і жах і відчай... (О. Донченко); Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський); Говорив він усе це з якимось жалем і приреченістю в голосі (Ю. Збанацький). — Пор. безви́хідь.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпач — ро́зпач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розпач — Розпука, безнадія, відчай, безнадійність. Словник синонімів Караванського
  3. розпач — див. сум Словник синонімів Вусика
  4. розпач — [розпач і роспач] -чу, ор. -чеим, м. (ў) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  5. розпач — -у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Впадати в розпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. З розпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розпач — РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (М. Словник української мови у 20 томах
  7. розпач — ро́зпач : ◊ ґранатовий розпач → ґранатовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. розпач — Ро́зпач, -чу, -чеві, -чем, в -чі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розпач — РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах