розплесканий
ПЛО́СКИЙ (про тіло, обличчя — позбавлений звичайних округлостей, опуклостей), ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛЕСКОВА́ТИЙ (ПЛИСКОВА́ТИЙ), ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, РОЗПЛЕ́СКАНИЙ (перев. про ніс); РІ́ВНИЙ (про лоб). Наче привид, стоїть перед Івановими очима класний наставник. Висока, плоска, кістлява постать у чорній рясі (П. Колесник); На його пласкому, витертому, мов тарілка, обличчі застигла сонна посмішка (С. Журахович); Сисой Дудов, увесь плескатий, як камбала, підійшов до Єршова (О. Донченко); Вода завирувала навколо його посинілих плескуватих, як дошки, литок (П. Загребельний); Обличчя його було мідно-червоне, плисковате з розкошеними очима й широкими ніздрями (З. Тулуб); Високий такий (чоловік) і приплесканий у фігурі (Є. Кравченко); Ніс у нього був розплесканий, ніздрі ворушились (Є. Гуцало); Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (І. Нечуй-Левицький). — Пор. сплю́щений.
Значення в інших словниках
- розплесканий — розпле́сканий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розплесканий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розплескати. || розплескано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який не має звичайних окружностей, опуклостей (про обличчя, ніс, лоб і т. ін.); плескатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розплесканий — РОЗПЛЕ́СКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розплеска́ти¹. У пеньку стирчить забита майже по самісіньку головку розплескана на всі боки бабка (М. Олійник); // розпле́скано, безос. пред. Всі сумніви о тім, чи справді такі великі його заслуги, як розплескано (І. Словник української мови у 20 томах
- розплесканий — РОЗПЛЕ́СКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розплеска́ти. У пеньку стирчить забита майже по самісіньку головку розплескана на всі боки бабка (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79); // розпле́скано, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах