розпростертися

ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм., ЗАВИ́ЛЮВАТИ перед ким, розм., РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., СТЕЛИ́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ перед ким, підсил. розм., ПЛАЗУВА́ТИ перед ким, підсил. розм., ОГИНА́ТИСЯ перед ким, розм. рідше, ПІДЛА́ЗИТИ до (під) кого, фам., ПІДЛІЗА́ТИ до (під) кого, фам., ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (ПІД'ЇЗДИ́ТИ) фам., ПІДКО́ЧУВАТИСЯ фам., ЛАТА́ТИСЯ фам., МА́ЗАТИСЯ фам., ПІДСИПА́ТИСЯ фам., ПІДМО́ЩУВАТИСЯ до (під) кого, фам., ЛАКЕ́ЙСТВУВАТИ перед ким, зневажл., НИЗЬКОПОКЛО́ННИЧАТИ перед ким, зневажл., ПІДЛИ́ЗУВАТИСЯ зневажл., ЛИЗА́ТИСЯ зневажл., ЛИЗОБЛЮ́ДНИЧАТИ без додатка, зневажл.; ПІДДО́БРЮВАТИ (ПІДДОБРЯ́ТИ рідше) кого, ПІДДО́БРЮВАТИСЯ (ПІДДОБРЯ́ТИСЯ) розм., ПРИДО́БРЮВАТИСЯ (ПРИДОБРЯ́ТИСЯ) також кому, розм., ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ (ПРИМИЛЯ́ТИСЯ) розм., ПРИМА́ЗУВАТИСЯ розм., ПІДМА́ЗУВАТИСЯ розм., МАСТИ́ТИ кого, розм., ПІДМА́ЩУВАТИ кого, розм., ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ (ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ) кому, діал. (подарунками, послугами); ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ЛЕСТИ́ТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИ (ПІДЛЕЩА́ТИ) кого, ОБЛЕ́ЩУВАТИ кого, УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ) кого, УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ) кого, ПРИЛЕ́ЩУВАТИСЯ (ПРИЛЕЩА́ТИСЯ) розм., ЛА́ЩИТИСЯ розм., ПІДЛА́ЩУВАТИСЯ розм., ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ (ПРИЛАЩА́ТИСЯ) розм., ЛА́СТИТИСЯ розм., РОЗСИПА́ТИСЯ перед ким і без додатка, розм. (лестощами, вихвалянням). — Док.: підлабу́знитися, запобі́гти, підби́тися, підли́пнути, підсу́нутися, розпросте́ртися, розстели́тися, розпласта́тися, підлі́зти, під'ї́хати, підкоти́тися, підлата́тися, підси́патися, підмости́тися, підлиза́тися, піддобри́ти, піддобри́тися, придобри́тися, примилитися, прима́затися, підма́затися, підмасти́ти, приподо́битися, підлести́тися, підлести́ти, облести́ти, улести́ти (влести́ти), прилести́тися, підла́щитися, підла́ститися, прила́щитися, розси́патися. — Щось ти вже надто його вихваляєш, аж незручно за тебе. Якщо так і на людях, то ще скажуть, що підлабузнюєшся... (С. Добровольський); "Хіба ж не в них, не в оцих руках, — думає вона, — вся сила й багатство трудової людини, яка добуває ними не тільки свій хліб, а ще й можливість ні перед ким не запобігати" (О. Гончар); — Нічого, Галю, по чужих людях тинятися та їх ласки запобігати (Панас Мирний); (Хведоска:) Мамочко, чи ви тепер добренькі?.. (Хотина:) Та чого це ти так лабузнишся? (М. Кропивницький); — Підіб'юсь під нового (сотника) та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ'яненко); (Старшина:) Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються (М. Кропивницький); Весь час вертиться (економ) і завилює тут перед пані (С. Васильченко); (Нечай:) В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Л. Смілянський); Вернеться (Санька) із грамотою, з почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (К. Гордієнко); Він начальство, мов жердину Чорна гусінь, обвива. Розпластається, розтане, Треба — стане дубала, В душу влізе, і пристане, І прилипне, як смола (С. Воскрекасенко); Всі його тут поважали, всі плазували перед ним (О. Донченко); Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (П. Панч); Отут вороги його і підлізли під справничого письмоводителя (Г. Квітка-Основ'яненко); Захар умів.. під'їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко); — А ти підкотися де просьбою, та й могорича не шкодуй (М. Стельмах); — Годі до мене лататися, — задихаючись, сказав він (В. Собко); — Кульгавий до тебе не мажеться? Яків? — Так. Заглядає в душу (Ю. Яновський); — А хто тебе обирав?.. Підсипався до начальства, отож тебе й "рекомендували"... (І. Муратов); Побачив (Охрім), що Еней гнівиться, До його зараз підмостивсь (І. Котляревський); Не тільки Катков, а й усі, кого Толстой облагодіяв.. за те, що вони лакействували перед ним, теж не відповідали навіть на його візити (В. Канівець); — Підлізли такі-сякі до старого, .. підлизалися до його, що він їм так сказав городу узять (А. Тесленко); Не такий Василь Порох, щоб лизався... (Панас Мирний); — Знає (Палажка), як піддобрити отого чорта. З такою не пропадеш... (С. Журахович); — Воно так добре ближче жити, частіше до батька ходить, піддобрюваться, підлещуваться, — говорила Степанида Сидорівна (І. Нечуй-Левицький); — Хотілося цементиком до вас піддобритися (В. Дрозд); — Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. — Не придобряйся, знаю, — буркнув Матвій (І. Цюпа); (Бавмерт (трохи зляканий, примилюється):) Ну дивись, я ж тобі півничка приніс (переклад Лесі Українки); — Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян і зрадила Німеччину (В. Собко); Він тепер бачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний); У батьків нашого поштаря не було чим підмастити попа, і він дав ім'я немовляті — Венедикт (О. Донченко); Стали мужики-лизуни добритися до панів (Словник Б. Грінченка); (Галіма:) Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби приподоблюватися, щоб зробити кар'єру (В. Самійленко); (Юда:) Учитель мав улюбленців між нами, ми, зуби зціпивши, їм догоджали, щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); — Яка з вас хазяєчка, паніматко! Яка з вас господиня! — лестивсь до неї становий (І. Нечуй-Левицький); Привселюдно від імені всієї трупи висловив (Садовський) йому подяку. Це підлестило молодого багача (Ф. Бурлака); Щодня їх водили на допит, вимагали якихось нових зізнань, нових свідчень, улещали, залякували (М. Олійник); Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась (І. Франко); Ти змалку так любив мене, як пугу пес; Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); Гнат підлащувався до Явдохи, бо вона була матір'ю його Насті (М. Коцюбинський); Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов); Всім попівським серцем і глибокою попівською кишенею щиро горнувся, ластився і липнув (до пана) далекоглядний отець Варлам (О. Ільченко). — Пор. 1. годи́ти.

ПРОСТЯГА́ТИСЯ (займати великий простір, розташовуватися на великому просторі), ПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ, СТЕЛИ́ТИСЯ, СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, РОЗКИДА́ТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, ЛЕЖА́ТИ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ розм., ШИРОЧІ́ТИ розм., ПОЛЯГА́ТИ заст.; ПРОДО́ВЖУВАТИСЯ, СЯГА́ТИ (на велику відстань). — Док.: простягти́ся (простягну́тися), просте́ртися, розпросте́ртися, розпросто́ритися, простели́тися (просла́тися), постели́тися, розстели́тися, розки́нутися, розлягти́ся, розверну́тися, розпласта́тися, полягти́, продо́вжитися, сягну́ти. Простягається нива, Розлягається лан І на схід, і на захід, Наче той океан! (В. Бичко); Обернись на захід — будеш весь у місті, обернись на схід — будеш весь у полі, що простерлося ген-ген аж до голубих обрисів Карпат (Ірина Вільде); Там, попереду, стояла ватага старих дебелих осокорів, і вже за ними розпростерлось горбкувате поле (Є. Гуцало); На два кілометри завширшки, велично і владно розпросторилась велика вода (В. Козаченко); Степ простелявся до обрію, скільки сягало око (Л. Дмитерко); Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею (Б. Грінченко); Назустріч стеляться степи, ліси, хатки з садками, повз вікна миготять стовпи з блискучими дротами (Н. Забіла); За економією слався до кінця села широкий вигін (І. Нечуй-Левицький); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи (Григорій Тютюнник); Левада наче пірнала в зелені верби та сади, що розкинулись по широкій розложистій долині понад Россю (І. Нечуй-Левицький); На горі за лісом розвернулось рівне, як скатерть, поле (І. Нечуй-Левицький); Широкий степ в міжріччі Дінця і Оскола! На схід, на південь і на північ він розпластався величезними масивами, забарвленими в ясно-зелений і чорний колір (П. Автомонов); Голубі простори Чернігівщини. Широчіють лани, біжать переліски, стеляться килими неозорих лук (з газети); (Козаки:) Коні біжать, земля дрижить, Степи полягають; Козаченьки-запорожці На татар виїжджають (І. Нечуй-Левицький); Катер ішов вздовж берега, і Зуб майже не заходив до каюти, замислено дивлячись на громаддя гір, що сягали аж до обрію (І. Багмут).

ПРОСТЯГА́ТИСЯ (про рослини, віти дерев — рости в якомусь напрямку, в різних напрямках), ПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ (РОЗІХО́ДИТИСЯ рідко) (в різних напрямках); РОЗКИДА́ТИСЯ, П'ЯСТИ́СЯ (над кимсь, чимсь). — Док.: простягти́ся (простягнутися), просте́ртися, розпросте́ртися, розпросто́ритися, розійти́ся, розки́нутися, поп'ясти́ся. Пальці віт золоті простяглись над водою (В. Сосюра); У ряснім гіллі і буйнім листі розпростерсь зелений сад (М. Терещенко); Широкі її (липи) віти далеко розпросторились в сторони (Панас Мирний); Просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (О. Гончар); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Н. Кобринська).