розпушувати

ЗБИВА́ТИ (легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пишним), СПУ́ШУВАТИ, РОЗПУ́ШУВАТИ, ПУШИ́ТИ, ПІДПУ́ШУВАТИ (трохи). — Док.: зби́ти, спуши́ти, розпуши́ти, підпуши́ти. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (К. Гордієнко); Подобрілий, задоволений тато спушує сіно, щоб малому було м'яко, неквапом сідає на своє місце (Ю. Хорунжий); Переодягнувшись, Іван причесався гребінцем і взявся розпушувати над лобом кучерявого чуба (Л. Юхвід); Він вибрав собі бажану постіль і почав пушити (О. Досвітній); Підпушувати зачіску.

КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм., РОЗДРАКО́НЮВАТИ розм., КРИ́ТИ розм. (гостро, різко, перев. картаючи, лаючи когось, висловлюючи незадоволення діями, поведінкою когось); ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ) розм., ПРОКА́ТУВАТИ розм. (гостро, глузуючи — в газеті, публічному виступі тощо); ПРОПЕЧА́ТУВАТИ розм., ПРОПИ́СУВАТИ розм. (гостро — в пресі). — Док.: покритикува́ти, розкритикува́ти, пророби́ти, продра́їти, роздовба́ти, розпекти́, розпуши́ти, пропісо́чити, проперчи́ти, роздрако́нити, розтерза́ти, протягти́ (протягну́ти), проката́ти, пропеча́тати, прописа́ти. Критикуючи інших, він зовсім не думав про те, що і його можуть критикувати (М. Ю. Тарновський); (Ляля:) Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (В. Собко); Гейка він неодноразово драїв, як-то кажуть, з пісочком (Д. Ткач); Ледве вказувався на вулицю, а вже батько ганяв по надвірку та викрикував: — Славочку, де ти?! — А потім брав його за руку й усе довбав, ..і довбав, що чемні діти повинні держатися хати (Лесь Мартович); Фаїна розпікала чоловіка. — Яка некультурність! — сичала вона. — Не читати такої книжки. А ще письменник! (Ю. Мокрієв); От він і допоміг. Середенка розпушив як слід і поставив перед ним вимогу: вирішити про мою пенсію за три дні (В. Логвиненко); — А пропісочили Житняка ви добряче, — несподівано, ніби вгадавши Сашкові думки, мовив Петро Петрович (І. Гончаренко); — Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там Лисицю проперчив? (В. Речмедін); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв, відзначив деяку сухість, деякі невірні наголоси, а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); Криє (вчителька) всіх, хто винен, навіть на особи й посади не зважає (В. Кучер); "Настирливий, — подумав Кошик. — Вирішив Силіна протягти в газеті" (П. Автомонов); — Когось же повинна вона критикувати — на всіх похвал не вистачить... Тобі що? Вперше пропечатали, а мене кожного року (Ю. Збанацький); Терпіла, терпіла я і попросила.., щоб прописали його в нашій.. газеті "Макогін" (Є. Кравченко).