розрум'янитися

РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ (сильно почервоніти від припливу крові до шкіри), РОЗРУМ'Я́НИТИСЯ, РОЗШАРІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРИТИСЯ (РОЗЖЕВРІТИСЯ), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПАЛЕНІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРІТИ рідко. — Недок.: розрум'я́нюватися, розпа́люватися, розпаля́тися, розже́врюватися. Василина розчервонілась, як мак (І. Нечуй-Левицький); Андрійкові очі блищали, личко розрум'янилося (В. Собко); (Храпко:) Чого се ти так розшарілася? Іч, очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний); Гладке, опасисте, з одвислими щоками лице Мотрине розжеврілось (М. Коцюбинський); Розпалились у мене щоки (Ганна Барвінок); Розцвілась, розпаленіла (Вутанька) з дороги, мов калина (О. Гончар); Орися розпашіла від роботи, в щоки пломінь б'є (Григорій Тютюнник); Розпашілась темними рум'янцями тітка (М. Стельмах). — Пор. перегрі́тися.

РУМ'Я́НИТИСЯ (покриватися рум'янцем), РУМ'ЯНІ́ТИ, ЧЕРВОНІ́ТИ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ'ЯНІ́ТИСЯ, ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, РОЗРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, НАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ. — Док.: зарум'я́нитися, порум'я́нитися, зарум'яні́ти, порум'яні́ти, почервоні́ти, зачервоні́ти, зачервоні́тися, порожеві́ти, зарожеві́ти, зарожеві́тися, розрум'я́нитися, зашарі́тися, нарум'я́нитися. Молода жінка йде вздовж цеху. Лице її рум'яниться (П. Автомонов); Вигорнутий на припічок жар немилосердно пече, і Рогулиха рум'яніє, як шістнадцятилітня дівчина (Ф. Малицький); Тут я вперше звів очі на тебе, і ти під моїм поглядом тихо-тихо почала червоніти (Леся Українка); Поступово пульс у нього почав відновлюватись, порожевіли щоки, і Орлюк розплющив очі (О. Довженко); Рум'яніючись, як вишня від сонця, стрічала його Мільця (І. Франко); О. Василь червонівся, блимав очима від ніяковості і згоджувався на все (Г. Хоткевич); — Якщо можливо, то прошу мене звільнити від цього, — викидає з себе Мотря і зарум'янюється вся (Ірина Вільде); Оксана ще спить. Круглі тугі щічки розрум'янилися, як свіжі пелюстки троянди (І. Рябокляч); Параска шаріє вся, аж горить (І. Чендей); Дівча шарілося, закривалося рукавом (Г. Хоткевич); Зачервоніє твій вид, як калина (Я. Щоголів); Встала Орися ні смутна, ні весела, іде до панотця в світлицю, зачервонілась, як та квіточка (П. Куліш); Його сухорляве обличчя зарожевіло в пітьмі (Ю. Бедзик); Від свіжого вітру її обличчя зарожевілось (М. Ю. Тарновський); Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали, Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський).