розсердити
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити (вгніви́ти) рідше розізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів'я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); (Одарка:) Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). — Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розсердити — (зробити когось сердитим) розгнівати, розізлити, (сильніше) розлютити, роз'ярити. Словник синонімів Полюги
- розсердити — розсе́рдити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розсердити — -джу, -диш, док., перех. Привести кого-небудь у стан роздратування, обурення, гніву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсердити — РОЗСЕ́РДИТИ див. розсе́рджувати. Словник української мови у 20 томах
- розсердити — РОЗСЕ́РДИТИ, джу, диш, док., перех. Привести кого-небудь у стан роздратування, обурення, гніву. Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (Фр. Словник української мови в 11 томах
- розсердити — Розсердити, -джу, -диш гл. Разсердить. На шальвію воду грію, на рушу не буду; розсердила миленького, просити не буду. Чуб. V. 210. Словник української мови Грінченка