розсновувати

РОЗМО́ТУВАТИ (що-небудь змотане, скручене або намотане на щось — нитки, дріт і т. ін.), РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗСО́ТУВАТИ, РОЗСНО́ВУВАТИ розм. (щось змотане); РОЗПЛУ́ТУВАТИ (щось заплутане). — Док.: розмота́ти, розкрути́ти, розсота́ти, розснува́ти, розплу́тати. Він розмотує віжки з руки (М. Стельмах); На стоянках матроси ловили вудками рибу. Випросили у Бутакова кілька метрів світлого манільського тросу, розкрутили його й сплели сіті (З. Тулуб); — Ти мене злодієм робиш?! — говорив Іван і розсотував нитки з ноги, бо спересердя заплутався (Лесь Мартович); — Соломіє!.. — чує вона крізь холодну хвилю, що б'є її в очі, торкається чола, розплутує коси... (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсновувати — розсно́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розсновувати — -ую, -уєш, недок., розснувати, -ую, -уєш, док., перех., рідко. Розкручувати, розвивати що-небудь змотане; знімати з чого-небудь намотане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсновувати — РОЗСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСНУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що, рідко. Розкручувати, розвивати що-небудь змотане; знімати з чого-небудь намотане. * Образно. Чіпка не по літах неньчина пам'ять дбайливо розсновує золоті ниті народної поезії (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. розсновувати — РОЗСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСНУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех., рідко. Розкручувати, розвивати що-небудь змотане; знімати з чого-небудь намотане. Словник української мови в 11 томах