1. Словник синонімів української мови

розтирати

РОЗТИРА́ТИ (натискуючи на що-небудь, подрібнювати його на найдрібніші часточки, перетворювати на суцільну масу), ТЕ́РТИ, ПРОТИРА́ТИ, РОЗМИНА́ТИ. — Док.: розте́рти, проте́рти, розім'я́ти. Люблю зав'южену навіки (зиму), Як ввійде гостем до двора, Зерна пшеничного засіки Жорно столітнє розтира (А. Малишко); (Ярчук:) Я тут, розумієш, зайнятий. Гірчицю примусили терти (І. Микитенко); До ночі працював Омелько в жданівській гончарні, перестужував глину, розминав, ліпив (О. Ільченко).

РОЗТИРА́ТИ (водячи чим-небудь рідким, мазати ним по всій поверхні), РОЗМА́ЗУВАТИ, РОЗМА́ЩУВАТИ розм. — Док.: розте́рти, розма́зати, розмасти́ти. Розенберг почав принюхуватися до рідини... Потім умочив палець і поволі розтер рідину на долоні (Ю. Шовкопляс); — Заходь, — каже він, розмазуючи фарбу (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтирати — розтира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розтирати — див. мазати Словник синонімів Вусика
  3. розтирати — -аю, -ає, недок., розтерти, -зітру, -зітреш; мин. ч. розтер і розітер, -ла, -ло; док., перех. 1》 Розминаючи або тручи, подрібнювати що-небудь. || Розмішувати, розминати тверді речовини, додаючи рідину для одержання м'якої або напіврідкої маси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтирати — РОЗТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш; мин. ч. розте́р і розіте́р, ла, ло; док., що. 1. Розминаючи або тручи, подрібнювати що-небудь. Гладкий розтирає в шкарубкій долоні землю і нюхає (О. Словник української мови у 20 томах
  5. розтирати — розтира́ти / розте́рти (зіте́рти, сте́рти) на по́рох (у по́рох, на прах, у порошо́к) кого. 1. Знищувати, розбивати вщент. Дошкульно тіло краяли вітри, пронизували грози ятаганні,— але мене хоч в порох розітри — я знов перемагатиму в змаганні (Д. Фразеологічний словник української мови
  6. розтирати — Розтира́ти, -ра́ю, -ра́єш; розте́рти, розітру́, -треш, -труть; розітри́, -трі́ть; розте́р, -те́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розтирати — РОЗТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш; мин. ч. розте́р і розіте́р, ла, ло; док., перех. 1. Розминаючи або тручи, подрібнювати що-небудь. Гладкий розтирає в шкарубкій долоні землю і нюхає (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах