розтлівати
РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИ розм., РОЗТЛІВА́ТИ розм. — Док.: розпусти́ти, розбе́стити, розкла́сти, зіпсува́ти, розпаску́дити, непутити розм. розтли́ти. — Бог нас покарає, що ми так дитину розпустили! (Марко Вовчок); — До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); — Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (І. Ле); — Розпестила її доярка Ївга, — докірливо зітхає Леонтій. — Геть розпаскудила (І. Волошин); Багато нашого брата горілка непутить (Словник Б. Грінченка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтлівати — розтліва́ти 1 дієслово недоконаного виду розбещувати розтліва́ти 2 дієслово недоконаного виду починати жевріти, розгорятися діал. Орфографічний словник української мови
- розтлівати — I -аю, -аєш, недок., розтлити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Позбавляти незайманості, вступати в статевий зв'язок з дівчиною, що не досягла статевої зрілості. 2》 перен. Морально розкладати; розбещувати. II -ає, недок., діал. Починати жевріти, розгорятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтлівати — Ґвалтувати, зігвалтовувати, зігвалтувати, позігвалтовувати, погвалтовувати, погвалтувати, безчестити, збезчещувати, збезчестити, позбезчещувати, обезчещувати, обезчестити, пообезчещувати Словник чужослів Павло Штепа
- розтлівати — РОЗТЛІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого. 1. Позбавляти незайманості, вступати в статевий зв'язок з дівчиною, що не досягла статевої зрілості. Наплювали На тебе, чистую, кати; Розтлили кроткую! (Т. Шевченко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- розтлівати — РОЗТЛІВА́ТИ і, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. 1. Позбавляти незайманості, вступати в статевий зв’язок з дівчиною, що не досягла статевої зрілості. Наплювали На тебе, чистую, кати; Розтлили кроткую! (Шевч., II, 1963, 373). 2. перен. Словник української мови в 11 томах