розточитися

РОЗТІКА́ТИСЯ (текти в різні боки; поширюватися по чомусь), РОЗЛИВА́ТИСЯ, РОЗПЛИВА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, РОЗПОВЗА́ТИСЯ розм., РОЗТО́ЧУВАТИСЯ рідше. — Док.: розтекти́ся, розли́тися (розілля́тися рідше), розпливти́ся, розплисти́ся рідко розійти́ся, розповзти́ся, розточи́тися. Вилискували проти сонця невеликі штучні озерця.. Від них на всі боки розтікалася вода в химерному лабіринті рівчаків (Ю. Смолич); Не оббитий з чобіт сніг взявся водою й розтікався по килимку (В. Козаченко); Вода виступала з берегів і тисячними потоками розливалася по таборі (І. Франко); Дощ.. порощив по дахах, розпливався все більшими калюжами по вулицях (І. Цюпа); Хрипить Терентій і з усієї сили б'є невідомого чоботом у груди. У того під сорочкою починає розходитись червона пляма (М. Стельмах); Палаюча рідина розповзалась у всі боки (Д. Ткач); Се єдине місце в Ялті, де можна сидіти просто на піску.. і бачити, як хвиля вільно розточується по березі (Леся Українка).

РОЗХО́ДИТИСЯ (про всіх або багатьох — залишаючи місце перебування, іти в різні боки, місця), РОЗБРІДА́ТИСЯ (РОЗБРЕДА́ТИСЯ розм.) (РОЗБРО́ДИТИСЯ діал.), РОЗСИПА́ТИСЯ, РОЗТО́ЧУВАТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ розм., РОЗЛА́ЗИТИСЯ розм., РОЗЛІЗА́ТИСЯ розм., РОЗПОВЗА́ТИСЯ розм., РОЗСІВА́ТИСЯ розм., РОЗСІ́ЮВАТИСЯ розм., РОЗПЛИВА́ТИСЯ розм., РОЗКО́ЧУВАТИСЯ розм. рідше; РОЗБІГА́ТИСЯ, РОЗЛІТА́ТИСЯ (швидко); РОЗТАВА́ТИ, РОЗСМО́КТУВАТИСЯ розм., РОЗСИСА́ТИСЯ розм., РОЗСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово). — Док.: розійти́ся, розбрести́ся, розси́патися, розточи́тися, розтекти́ся, розлі́зтися, розповзти́ся, розсі́ятися, розпливти́ся, розкоти́тися, розбі́гтися, розлеті́тися, розта́нути, розта́ти, розсмокта́тися, розсота́тися. Сумні та невеселі, розходилися хлопці по хатах (Григір Тютюнник); Ряди будівельників рідшали: частина розбредалась по кімнатах гуртожитку (В. Дрозд); Розбродились по дворах — косарі, в'язальниці стомлені (А. Головко); Народ помалу виходив із церкви і розсипався по майдану барвистими плямами (З. Тулуб); Ціле юрмисько з веселим гомоном влилося в аудиторію.. Хлопці і дівчата розтікалися по партах, виймали зошити (Ю. Бедзик); Ми бачимо або ловимо вухом, як люди цілими гуртами розлазяться по горах і по долинах, по всіх затишках і закоморках (М. Коцюбинський); Розтанув і жіночий гурт. Поодинці, парами розповзалися присоромлені, розгублені молодиці й бабусі (В. Речмедін); Хуліганське збіговисько розсіялося по кущах і ярах (І. Волошин); Народ нарешті утомивсь, Розтав, розвіявся, розпливсь (О. Олесь); Та ви ж, мої діточки, розкотилися, як горох при дорозі (Словник Б. Грінченка); Розбіглись дівчата воду носити, вівці заганяти, вечерю варити (І. Нечуй-Левицький); — Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (І. Цюпа); Народ почав розсмоктуватися ручаями з цвинтаря (Є. Гуцало); Потроху сторонні розсотуються з контори (В. Логвиненко).