розумнішати
ПОРОЗУМНІ́ШАТИ (набратися розуму, стати розумнішим, розсудливішим, досвідченішим тощо), ПОРОЗУМНІ́ТИ рідше, УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ) заст., ЗМУДРІ́ТИ діал. — Недок.: розумні́шати, розумні́ти, мудрі́ти. — Хоч посиджу на тому місці, де розумний чоловік сидів. Може, й сам порозумнішаю (Григорій Тютюнник); Мені дуже хотілося ходити до школи, але тато і мама не пускали. — Порозумній трохи, — казав батько. — Навіщо дурному та школа? (В. Минко); От, як трошки урозуміла, мати і почала їй показувати, як що робити (Г. Квітка-Основ'яненко); І мовить (стрілець): "Добре, пташко! Коли з твоїх наук Я хоч що-то змудрію, Тебе пущу я з рук" (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розумнішати — розумні́шати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розумнішати — Набиратися розуму, доходити до тями. Словник синонімів Караванського
- розумнішати — див. розумніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розумнішати — РОЗУМНІ́ШАТИ див. розумні́ти. Словник української мови у 20 томах
- розумнішати — Розумні́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розумнішати — РОЗУМНІ́ШАТИ див. розумні́ти. Словник української мови в 11 томах
- розумнішати — Розумнішати, -шаю, -єш гл. Дѣлаться умнѣе, умнѣть. Ном. № 4164. Словник української мови Грінченка