розшморгнути

ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), РОЗСЛА́БЛЮВАТИ (РОЗСЛАБЛЯТИ), ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИ розм. — Док.: посла́бити, осла́бити, розсла́бити, попусти́ти, відпусти́ти, розпусти́ти, припусти́ти, розшморгну́ти. Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу (З. Тулуб); Він не ослаблював обіймів і продовжував бубоніти їй на вухо таке, від чого йшла обертом голова і робилося млосно (В. Речмедін); Чорні, красиві очі Кутайсова лагідно глянули на канонірів, що поралися біля гармат, ослабляли в дулах заряди, чистили затравки (П. Кочура); Дівчина міряє очима відстань, прикидає щось у думках. Потім торкає огира острогами і попускає повід (Д. Міщенко); Матроси люто кидаються відпускати фок-стаксель (О. Довженко); Гарячково поспішаючи, Ігор розстібає йому комір, розпускає пояс, підкладає під голову картуз... (І. Багмут); Капуста припустив повід. Кінь перейшов на рись (Н. Рибак); Катерина розшморгнула зав'язку (М. Стельмах).

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док.: розв'яза́ти, розшморгну́ти, розсупо́нити, розшнурува́ти, розпусти́ти. Стражники похапцем розв'язували бранцям руки й ноги (Ю. Смолич); Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав'язку (М. Стельмах); Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Панас Мирний); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник); — Ти знову розпустила корсет? (Л. Яновська).