роз'єднувати
ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз'єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала (межа) старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір'я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз'єднувати єдинокровних синів України (з газети).
РОЗ'Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з'єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідко), ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане); РОЗПА́ЮВАТИ (щось спаяне); РІЗНИТИ (викликаючи ворожнечу, чвари між кимсь). — Док.: роз'єдна́ти, розділи́ти, поділи́ти, розкріпи́ти, розпарува́ти, розклепа́ти, розпая́ти, порізни́ти. — Громадяни, ваш час вичерпався. Роз'єдную, — почувся байдужий голос телефоністки (В. Собко); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ'яненко); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку, поділяючи її надвоє (О. Гончар); — Ми з їм з одного села, з одного кутка, сусіди навіть... Тільки ліса й ділить наші дворища (М. Коцюбинський); Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (О. Гончар); Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забути своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- роз'єднувати — роз'є́днувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- роз'єднувати — (зв'язок) переривати; (водою) розділяти, відділяти, відокремлювати; (народи) розсварювати, розколювати, вносити розкол <�розбрат> між ким, забивати клин між; (коханих) розлучати, розпаровувати; дк. РОЗ'ЄДНАТИ, розбратати. Словник синонімів Караванського
- роз'єднувати — -ую, -уєш, недок., роз'єднати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відокремлювати, відділяти одне від одного те, що стикається, з'єднується. || Переривати зв'язок, порушувати контакт в електромережі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роз'єднувати — РОЗ'Є́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗ'ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Відокремлювати, відділяти одне від одного те, що стикається, з'єднується. Роз'єднувати віконну раму; // кого, що і без дод. Переривати зв'язок, порушувати контакт в електромережі. Словник української мови у 20 томах