рум'янолиций

РУМ'Я́НИЙ (який має рум'янці), РУМ'ЯНОЛИ́ЦИЙ, РУМ'ЯНОЩО́КИЙ, РОЖЕВОЩО́КИЙ, ЧЕРВОНОЛИ́ЦИЙ, ЧЕРВОНОЩО́КИЙ, ЧЕРВОНОВИ́ДИЙ, РОЖЕ́ВИЙ, ЧЕРВО́НИЙ, КРОВИ́СТИЙ розм., ЧЕРВОНОПИ́КИЙ зневажл., ЧЕРВОНОМО́РДИЙ зневажл. Щось палке, гаряче було розлите в її очах і на її рум'яних щоках (І. Нечуй-Левицький); Рум'янолиця жінка; За столиком.. з'явився рум'янощокий хлопчина в клітчастому піджаку (В. Дарда); Він захоплено дивився на рожевощоких сміхотливих молодиць (І. Цюпа); Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця (Марко Вовчок); Цей ставний червонощокий юнак.. з першого дня зацікавив Черниша (О. Гончар); За фотелем її стояла чорнява, червоновида.. панночка (Ю. Яновський); Івась усю дорогу плакав, піт, зливаючись із слізьми, обмивав його рожеве личко (Панас Мирний); Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька,.. личком червона (Г. Квітка-Основ'яненко); (Начальник поліції) середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Михайлові чомусь уявлявся бургомістр червонопиким здоровилом (П. Загребельний); Гамза постарів-побілів.. Одначе з його здоровий дідуган, товстий, червономордий, високий (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рум'янолиций — рум'яноли́ций прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рум'янолиций — -я, -е. Який має рожеве або червоне лице. Рум'янолиця жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рум'янолиций — РУМ'ЯНОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має рожеве або червоне лице. * Образно. Ледь шарудить під кроком тепла глиця, вже червню руку подала весна. І ти, зоря моя рум'янолиця, зі мною йдеш, од щастя мовчазна (В. Сосюра); Рум'янолиця дівчина. Словник української мови у 20 томах