різнобарвний

БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙ рідше, КОЛЬОРИ́СТИЙ розм., КВІТЧА́СТИЙ поет., ПИ́ШНИЙ підсил., ПИШНОБА́РВНИЙ підсил. поет., РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ підсил. Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Іваненко); Коли процесія вступила врешті в село, всі пласкі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди (М. Коцюбинський); Ходить він (Яків) паничем, розчісує кучері на потилицю, в'яже до сорочки кольористі краватки (С. Васильченко); З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко); Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (І. Нечуй-Левицький). Літній день вставав у всій своїй красі й пишноті, озвучений і розцвічений (О. Гуреїв). — Пор. різноба́рвний, 1. яскра́вий.

РІЗНОБА́РВНИЙ (який має неоднаковий колір, різне забарвлення), БАГАТОБА́РВНИЙ, СТОБА́РВНИЙ підсил., РІЗНОКО́ЛІРНИЙ (РІЗНОКОЛЬОРО́ВИЙ), БАГАТОКО́ЛІРНИЙ (БАГАТОКОЛЬОРО́ВИЙ), РОЗМАЇ́ТИЙ, РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ, ВЕСЕ́ЛКОВИЙ, ВЕСЕ́ЛЧАСТИЙ розм. (подібний до кольорів веселки). Я зазирав у дворики, їдучи попід самими парканами, бачив різнобарвні айстри, які похилили головки після нічного холоду (Є. Гуцало); Навкруги маєтку лежав родючий багатобарвний степ (О. Десняк); Широкі, мокрі луги підгірські зеленілися та пишалися стобарвним рясним зіллям (І. Франко); Репетували простудженими голосами сирени, блискали на перехресті різноколірні сигнальні ліхтарики (І. Кириленко); За штахетами горіли різнокольоровим полум'ям високі ружі (Є. Гуцало); Візерунок був точний, геометричний і багатокольоровий (З. Тулуб); Квітне небо розмаїте З-над полтавського села (А. Малишко); І несуть повсюди листоноші Телеграм розцвічені листи (Т. Коломієць); Фазан, ховаючись у кущах, іноді загубить своє веселкове перо (П. Загребельний); Посередині її (річки) плавала зграя білих лебедів, плескалась, розсипала веселчасті бризки навкруги (М. Рильський). — Пор. 1. барви́стий.

СТРОКА́ТИЙ (укритий, розписаний різнобарвними смугами, плямами тощо, забарвлений у різні кольори), ПІСТРЯ́ВИЙ, РІЗНОБА́РВНИЙ, ЦЯТКО́ВАНИЙ, ПОКРА́ПЛЕНИЙ, ТАРКА́ТИЙ рідше, СОРОКА́ТИЙ діал.; СЕМЕНА́СТИЙ розм., СЕМЕНИ́СТИЙ розм. (з темними дрібними цяточками). Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (О. Копиленко); Ця пістрява червоно-синя мазанина надавала світлиці веселенький вигляд (І. Нечуй-Левицький); Алі йде і співає про саксаул і про тушканчика, про жука і цяткованого геккона з жовтогарячими плямами (О. Донченко); З-посеред закрутів його (удава) сорокатого, блискучого тіла видко голову бідної жертви (І. Франко). — Пор. 1. ряби́й.