самолюбність

САМОЛЮ́БСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов'язане з честолюбством), САМОЛЮ́БНІСТЬ рідше; АМБІ́ЦІЯ, АМБІ́ТНІСТЬ рідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував (емісар) власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самолюбність — самолю́бність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самолюбність — -ності, ж. Те саме, що самолюбство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самолюбність — САМОЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що самолю́бство. Словник української мови у 20 томах
  4. самолюбність — САМОЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що самолю́бство. Словник української мови в 11 томах