сани

СА́НИ мн. (зимовий віз на полозах), СА́НКИ́, ҐРИНДЖО́ЛИ, КОПИЛЬЧАКИ розм., РО́ЗВАЛЬНІ розм. (низькі широкі сани з боками, що розширяються від передка); ГЛА́БЦІ, КОЗИРКИ́ (легкі виїзні сани зі спинкою та загнутим передком); КРИЛА́ТКИ (легкі сани з дугою); ПІ́ДСАНКИ (невеликі сани, що прив'язуються до великих при перевезенні довгих предметів); РІЖНА́ТІ СА́НИ (РОЖНА́ТІ СА́НИ) (сани з рожнами для перевезення сіна, дров і т. ін.); ЛУБКИ́ (сани з кузовом, обшитим лубом); ЗАЛУ́БНІ діал. (сани з кузовом). Весело рипіли сани по снігу, весело бігли коні (М. Коцюбинський); Роботу їхню перебив тільки Шугалія, що раптом підкотив до воріт своїм конем у ґринджолах (В. Кучер); Перед ким похвастаєш тоді сивим смушком на кожусі, добрим вигуляним конем у глабцях на Меланки? (І. Ле); — Ще б тільки сани мені одні. — Тобі козирки, бачу, потрібні. На підрізах! — озвавсь Невкипілий. — Мужичі рожнаті тобі не годяться (А. Головко); Наступної ночі він наладнав крилатки і подався до Вавілона (В. Земляк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сани — мн., санки, ґринджоли, копильчаки, (з кузовом) лубки, залубні, (низькі, широкі) розвальні. Словник синонімів Полюги
  2. сани — са́ни множинний іменник Орфографічний словник української мови
  3. сани — Ґринджоли, санки, г. копильчаки; санчата, саночки. Словник синонімів Караванського
  4. сани — -ей, мн. Зимовий віз на полоззях. || Приблизна міра ваги, об'єму, що дорівнює поклажі одних саней. Сани дров. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сани — СА́НИ, е́й, мн. Зимовий віз на полозах. Весело рипіли сани по снігу, весело бігли коні (М. Коцюбинський); Сани ледве сунулись, риючи полоззям глибокі кучугури (І. Микитенко); Привикне, кажуть, собака завозом бігти, то й за саньми побіжить!... Словник української мови у 20 томах
  6. сани — Літом сани поправляй, а зимою воза полатай. Готуйся до всього заздалегідь. Не в свої сани не влазь. Не берися за те, чого не вмієш робити. Покинь сани, бери віз. Не годен одним способом, то роби іншим. Саньми ангелська їзда, та дідчий виверт. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. сани — сіда́ти / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни. Братися не за свою справу; займати невідповідне місце на роботі, в суспільстві тощо. (Василь (сумно):) Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, в ятерину, б’єшся, тріпаєшся там — немає тобі виходу! (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  8. сани — Са́ни, -не́й, са́ням, саньми́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сани — СА́НИ, е́й, мн. Зимовий віз на полозах. Весело рипіли сани по снігу, весело бігли коні (Коцюб., І, 1955, 84); Сани ледве сунулись, риючи полоззям глибокі кучугури (Мик., II, 1957, 282); Привикне, кажуть, собака завозом бігти, то й за саньми побіжить!... Словник української мови в 11 томах