свинтус
НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний). — Вовка написав обіцянку тримати всі книжки й зошити як новенькі. Подумайте, мій нечепура Вовка — і таке обіцяє! (О. Іваненко); Опинившись під окупантами, Дорка зовсім чомусь занехаяла себе: не вмивалася, ходила нечупарою, нечісаною, на ногах виразки, одежа пошматована, — старченя та й годі (Ю. Яновський); (Кіндрат Антонович:) Хоч би ноги обтер, свинота бісова, так в болоті і преться в горницю (М. Кропивницький); Одного разу до гурту, де грався Олег, підбіг Гриць, чорноокий замазура з рогаткою в руці (Д. Бедзик); І він сватавсь, і посватав, і побрались, і довго після цього не розуміла Мотря сама себе, як вона могла полюбити ото такого "нехлюя", "задрипу", "затьопу", "замурзу" (Грицько Григоренко); — До школи треба приходити чистим, акуратним .. А Гриць, бачите, прийшов невмивакою, ще й сорочку вимазав (І. Цюпа). — Пор. нечепуру́ха.
Значення в інших словниках
- свинтус — сви́нтус іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
- свинтус — -а, ч., фам. Те саме, що свиня 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- свинтус — СВИ́НТУС, а, ч., фам. Те саме, що свиня́ 2. Словник української мови у 20 томах
- свинтус — сви́нтус (сви́нтух) знев. 1. нечупара, замазура (м, ср, ст)|| = киринник 2. непорядна, невдячна, підла людина; негідник (м, ср, ст)|| = креатура Лексикон львівський: поважно і на жарт
- свинтус — СВИ́НТУС, а, ч., фам. Те саме, що свиня́ 2. Словник української мови в 11 томах